Імпровізована спонтанність
Кажу прощай уже не вперше, Але востаннє обійму. Не гляну у вічі, бо так легше, Розвернусь і тихесенько піду. Не хочу мучити - не треба. Не треба зайвих поглядів та слів. Не хочу танців просто неба. Не хочу пташиний солов'їний спів. Любов твоя - це скло побите, Не видно зір, сонця, хмар та мрій. Не хочу я на місяць вити, З тобою ж важко без причин. Це була імпровізована спонтанність, Необдуманий дівочий крок, Це було зовсім не кохання, А легкий емоційний шок. Пояснювати все ж уже не буду, Бо кожна нота з мого сну, Акорд, мелодія, як чудо. Здається, линуть в пустоту.
2020-11-24 00:52:05
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9257
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4929