Імпровізована спонтанність
Кажу прощай уже не вперше,
Але востаннє обійму.
Не гляну у вічі, бо так легше,
Розвернусь і тихесенько піду.
Не хочу мучити - не треба.
Не треба зайвих поглядів та слів.
Не хочу танців просто неба.
Не хочу пташиний солов'їний спів.
Любов твоя - це скло побите,
Не видно зір, сонця, хмар та мрій.
Не хочу я на місяць вити,
З тобою ж важко без причин.
Це була імпровізована спонтанність,
Необдуманий дівочий крок,
Це було зовсім не кохання,
А легкий емоційний шок.
Пояснювати все ж уже не буду,
Бо кожна нота з мого сну,
Акорд, мелодія, як чудо.
Здається, линуть в пустоту.
2020-11-24 00:52:05
1
0