Імпровізована спонтанність
Кажу прощай уже не вперше, Але востаннє обійму. Не гляну у вічі, бо так легше, Розвернусь і тихесенько піду. Не хочу мучити - не треба. Не треба зайвих поглядів та слів. Не хочу танців просто неба. Не хочу пташиний солов'їний спів. Любов твоя - це скло побите, Не видно зір, сонця, хмар та мрій. Не хочу я на місяць вити, З тобою ж важко без причин. Це була імпровізована спонтанність, Необдуманий дівочий крок, Це було зовсім не кохання, А легкий емоційний шок. Пояснювати все ж уже не буду, Бо кожна нота з мого сну, Акорд, мелодія, як чудо. Здається, линуть в пустоту.
2020-11-24 00:52:05
1
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3181
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10097