Майнор
Ти смакуєш банальністю
І випльовуєш кров.
У якій же тональності
Ти загубила бемоль?
Постав бекар і вирішиш проблему,
Немов коректор для душі.
Мінор і так по синім небу
Розкинув басові ключі.
Ну годі вже про ноти говорити,
Ти їх ненавиділа завжди,
Ти хтіла струни собою окрилити,
Акордами, щоб стали ми.
Скрипічний ключ не відкриває двері.
Та, може, тільки нотний стан.
Дієзи давно вже стерті,
Невже це все був лиш обман?
Божеволій від мелодії вітру.
Це все те, що бажала ти.
Тільки він, відімкнувши клітку,
Стане променем твоєї душі.
Ти потонула в ля мінорі.
В житті його не зміниш на мажор.
Тепер всі барви кольорові
Стали для тебе просто сном.
2020-11-24 00:59:29
2
0