На крилах
Коли крилиться душа,
Збираються думки у сподівання.
Як серця у людиноньки нема,
Вона вмирає від страждання.
Пливуть дороги, стеляться літа,
Співають ворони духовні серенади.
Але все це є мізерная брехня
І ніхто їй не може дати ради.
Коли крилиться душа,
То хочеться на землю подивитись,
Злетіти у широкі небеса,
Та зорям новини сповістити.
Сказати як леліються думки ,
Як доля під хвірткою дрімає.
Пора підкорять нові верхи,
Кінець в Самарі довго не чекає.
Дзвенять тихенькі вечори ,
Чекають щастя сиві колискові.
Всі збираються кудись - туди,
Де не лапають на кожнісінькому слові.
Коли крилиться душа,
Стогнуть присмерки прозорі.
Дивувалася і пісня золота,
Молились зорі жовтобокі.
В когось вона чиста і струнка,
В когось рветься на маленькі шмаття,
Совість в когось прозорая вода
В мене розпростерте лаття.
2020-11-24 00:55:58
1
0