Дощова примара
Iryna Markova
Глибока ніч. Похмуре небо плаче, Холодний вітер страшно завива, Блукаю вулицями сонними, неначе, Примара, що залишила життя сама. Волосся мокре липне до обличчя, В очах порожніх грає світло ліхтарів, Скажіть мені, навіщо небо плаче? Невже не має осінь більше теплих днів. Не бачу барв яскравих, лише сірі, Не відчуваю радості, давно все міражі, Летять години, дні, роки у теплий ірій, А я чомусь блука й блука у цім дощі. Не відпускає смуток, серце мені країть, Хочу кричати, але знову все ж мовчу, Життя мов лезом душу мою ранить, Ну що ж, віддам тоді її усю дощу... Iryna Markova🥀
2020-11-14 19:20:31
4
0
Інші вірші поета
Частинка Всесвіту Сила Землі Я вірю Ніч
Інші поети
purple_ninja_dragon
@purple_ninja_dragon
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2528
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1908