Дощова примара
Глибока ніч. Похмуре небо плаче,
Холодний вітер страшно завива,
Блукаю вулицями сонними, неначе,
Примара, що залишила життя сама.
Волосся мокре липне до обличчя,
В очах порожніх грає світло ліхтарів,
Скажіть мені, навіщо небо плаче?
Невже не має осінь більше теплих днів.
Не бачу барв яскравих, лише сірі,
Не відчуваю радості, давно все міражі,
Летять години, дні, роки у теплий ірій,
А я чомусь блука й блука у цім дощі.
Не відпускає смуток, серце мені країть,
Хочу кричати, але знову все ж мовчу,
Життя мов лезом душу мою ранить,
Ну що ж, віддам тоді її усю дощу...
Iryna Markova🥀
2020-11-14 19:20:31
4
0