Я хочу знову в зиму...
Зима навшпиньках підібралася до нас, Мороз прикрасить вікна візерунком, Ти мрій сьогодні про святковий час, Коли і посмішка ставала подарунком. Бабуся кіски запліта, співа пісень, Дідусь про чари зимові казки розкаже, А ти сидиш біля вікна, минає день, І кіт муркоче тихо про майбутнє наше. Тоді так просто було, час помалу йшов, Здавалось, наче все це справжня вічність... Звідки ж той злам життя, чорний покров, Що час прискорив, думи покалічив? Навколо світ жорстоким швидко став, Зникають світлі спомини у бруді фальші, Яким нас соціум так щедро наповняв, Ламаючи в своїй системі душі наші... Я хочу знову в зиму, в снігу круговерть, Де всі живі, в щасливу мить та днину, Коли годинник не пророчить смерть, А лиш до світлих мрії рахує він хвилини. Iryna Markova
2020-11-30 13:04:18
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Iryna Markova
дякую🌷
Відповісти
2020-11-30 13:48:02
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5710
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1950