Я хочу знову в зиму...
Зима навшпиньках підібралася до нас, Мороз прикрасить вікна візерунком, Ти мрій сьогодні про святковий час, Коли і посмішка ставала подарунком. Бабуся кіски запліта, співа пісень, Дідусь про чари зимові казки розкаже, А ти сидиш біля вікна, минає день, І кіт муркоче тихо про майбутнє наше. Тоді так просто було, час помалу йшов, Здавалось, наче все це справжня вічність... Звідки ж той злам життя, чорний покров, Що час прискорив, думи покалічив? Навколо світ жорстоким швидко став, Зникають світлі спомини у бруді фальші, Яким нас соціум так щедро наповняв, Ламаючи в своїй системі душі наші... Я хочу знову в зиму, в снігу круговерть, Де всі живі, в щасливу мить та днину, Коли годинник не пророчить смерть, А лиш до світлих мрії рахує він хвилини. Iryna Markova
2020-11-30 13:04:18
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Iryna Markova
дякую🌷
Відповісти
2020-11-30 13:48:02
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5264
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3190