Подих Зими
Від подиху Зими поснули трави, Замерзли квіти, річка не біжить, Не видно в сірім небі вже заграви, І птах у височінь не полетить. Мороз в обіймах землю затискає, Притрусить снігом гори та поля, І все в зимовій казці завмирає, Мов на картині мрія пензляра. Вночі десь тихо вітер завиває, Мороз малює вправно на вікні, З кристалів снігу місто шати одягає, Щоб казку ту прошепотіти в сні. Iryna Markova❄
2021-01-18 07:47:20
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Green Cherry
Дуже круто 😎 👏 👏
Відповісти
2021-01-18 08:35:53
1
Iryna Markova
@Green Cherry 😊дякую☃️
Відповісти
2021-01-18 08:59:39
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1485
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1999