Подих Зими
Від подиху Зими поснули трави, Замерзли квіти, річка не біжить, Не видно в сірім небі вже заграви, І птах у височінь не полетить. Мороз в обіймах землю затискає, Притрусить снігом гори та поля, І все в зимовій казці завмирає, Мов на картині мрія пензляра. Вночі десь тихо вітер завиває, Мороз малює вправно на вікні, З кристалів снігу місто шати одягає, Щоб казку ту прошепотіти в сні. Iryna Markova❄
2021-01-18 07:47:20
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Green Cherry
Дуже круто 😎 👏 👏
Відповісти
2021-01-18 08:35:53
1
Iryna Markova
@Green Cherry 😊дякую☃️
Відповісти
2021-01-18 08:59:39
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1450
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1749