У всіх були крила

Iryna Markova

У всіх були крила, усі ми літали, У мріях дитячих та затишних снах, Колись, безтурботні, ми горя не знали, Й біди не вбачали в прожитих літах. Вперед у майбутнє за вітром промчали, Не бачили правди в омани словах, Тепер помудрішали, більше пізнали, І віри не ймемо, один тільки страх... Турботи, печалі, яких ми не знали, Гризуть тепер душі, живуть у серцях, А мрії... а мрії?! Куди заховали?! Спалили усе те й розвіяли прах... Навіщо живемо тоді ми не знали. Змінилось хоч щось? Хіба на словах. Думки заполошні за обрій помчали Й мені б полетіти знов, наче я птах. Шукали, хворіли, забули, злякали... А мрія все ж є, вона в ваших серцях, Поглянули в небо - вогні запалали, Знов крила розгорнуті, наче у снах. Iryna Markova🥀

2021-02-04 17:57:06

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Анна

Глибоко🌌

Відповісти

2021-02-04 18:32:32

2

Iryna Markova

@Анна ❄🌹🌠

Відповісти

2021-02-04 18:54:07

1

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4908

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2491