У всіх були крила
У всіх були крила, усі ми літали, У мріях дитячих та затишних снах, Колись, безтурботні, ми горя не знали, Й біди не вбачали в прожитих літах. Вперед у майбутнє за вітром промчали, Не бачили правди в омани словах, Тепер помудрішали, більше пізнали, І віри не ймемо, один тільки страх... Турботи, печалі, яких ми не знали, Гризуть тепер душі, живуть у серцях, А мрії... а мрії?! Куди заховали?! Спалили усе те й розвіяли прах... Навіщо живемо тоді ми не знали. Змінилось хоч щось? Хіба на словах. Думки заполошні за обрій помчали Й мені б полетіти знов, наче я птах. Шукали, хворіли, забули, злякали... А мрія все ж є, вона в ваших серцях, Поглянули в небо - вогні запалали, Знов крила розгорнуті, наче у снах. Iryna Markova🥀
2021-02-04 17:57:06
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Анна
Глибоко🌌
Відповісти
2021-02-04 18:32:32
2
Iryna Markova
@Анна ❄🌹🌠
Відповісти
2021-02-04 18:54:07
1
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1991
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12993