Клітка

Ізидора Пономар

Ти був моїм першим. Першим кого я кохала. Кому душу свою віддавала! Жаль, що ти її не приймав... Як з йо-йо зі мною ти грав... А я тебе справді кохала! Душу тобі свою віддавала! Жаль, що ти її не приймав... Тепер все навпаки! Хтось кохає, а хтось від тебе дурного тікає... Біжить-біжить ніяк не втече. А так хотілось відчути себе вільною... Й покластися на чуже, вже зовсім інше плече... А тебе з пам'яті стерти! Й до нових берегів вперто гребти! Чи вдасться колись вирватись з твої рук загребущих? Покинути клітку, яка за стільки років вже так полюбилась і встигла стати для мене домівкою? Квітень 2024

2024-05-21 17:06:51

Інші вірші поета

Мрії дівочі Нарциси ЧАСИ Абстрактність

Інші поети

Princess Girl

@Princess_life

Анна Яровая

@annajaro

Рая Лебідь

@LebidRaya

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4983

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2338