Вірші
Маріонетка
Нарешті каченя стало лебідкою.
Сльози гіркі покладемо в копілку стареньку ми.
Кануть у літа спогади дневні.
Де ти був майстром, а я в руках твоїх маріонеткою!
Де ти вертів мною в різні сторони!
Поки не з'явилася на вітрині лялька броска і нова...
Й не залишив мене ти одну пилитись на поличці там, вдома...
Й сам не пішов бавитися з раніше тобі не знайомою.
Поки одну міняв ти на іншу,
я все ще лишалась десь там,
на старому покинутому горищі...
Поки роки не пройшли й не зрозумів цінність старої ти іграшки.
Ціна якої з кожним роком ставала все вище!
На жаль, це усього лиш метафора...
Й повернути старе ти не ладен.
Бо іграшка цінна встала і з поспіхом кудись собі покрокувала!
А тебе забавлятись на самоті з другими зостала...
Бо на відміну від маріонеток душа в неї жива й смертна!
Біль, той, що нанесли він був доволі-таки злободенним.
Терпіти його втомився і мертвий б.
Але ти не зрозумів жорстокості свої,
прийшлося від тебе втекти тій!
Що чекала на тебе у муках щоденних!
Щоб самій в попіл не перетворитися
й не залишитися спогадом незрозумілим, обривчастим, тленним.
Що по вітру розвіявся б спузой
й сліда після себе жодного не лишив...
29.05.2024
2
0
102
ПЕРЛИНА
Я бачила в тобі безкрайнєє море і тихії зорі.
Однак, певно привиділось, певно здалось...
В болоті побачила себе! Все пропало, перевелось...
Й кров'ю моє дівочеє серце крихке ізвелось.
Всі мрії насмарку, насмарку надії!
Штормом і буревієм мене дурепу накрило!
О тиші тепер тільки і мрію...
Ось так буває, коли в камінці бачиш перлину!
13.05.2024
1
0
74
Абстрактність
А я виходить й не гівно!
А щось й та в житті вмію...
Руками своїми комусь я душу грію.
Емоції якісь дарю...
А я вважала, що я бездарністю помру!
Й в історії свого сліда не лишу...
А то виходить нищі не полишать!
Питаються на свою сторону перетягнуть.
В пучину страждань мене втягнуть.
Але в них нічо не вийде!
Бо я по життю свому терпіла!
Ніколи не зломаюсь, хіба що тіки надломаюсь,
але потім і я зберусь!
Нікому я в житті не покорюсь...
То все секунди слабкість.
А я зберусь до купи й покажу вам ще свою масштабність!
А поки! Піду рулить життя тяжку абстрактність!
На все свій час. І зараз не час здаватись!
17.03.2024
3
0
91
Мрії дівочі
Не втамувавши подих знов цілуєш ніжно...
Ще трохи й здається потану...
Розтану льодом дійсно або в обіймах твоїх солодких заживо згорю!
Твої кінчики пальців несамовиті торкаються мене...
Не можу зміркувать чи то наснилось мені?
Чи дійсно я лягла з тобою любимим поряд засинать?
Якщо це сон...нехай триває вічно...
Бо люблю я тебе як ніхто не кохав одвічно!
За цю солодку мить віддала б все і навіть більше.
З тобою поряд буть то мрія моя дівоча й грішна!
09.05.2024
1
0
98
Моя Весна
Проведи мене до серця свого коротким шляхом.
Щоб не заблукалась раптом, не зійшла з дороги до серця я твого.
Не змінила долю твою й мою, не зламала комусь її ще...
Бо мої почуття є незмінні, це є очевидним.
Навряд чи думку свою колись я зміню, бо тебе я нестримно всією душею люблю!
Всіма частичками тіла я кажу тобі "i love you"!
Чуєш стукіт? Це через тебе.
Серце моє тільки для тебе тепер і б'ється.
Дякую, що ти є, ти моє щастя і моя весна.
09.05.2024
1
0
103
ЧАСИ
Час невпинно від нас тікає...
Крізь пальці він від нас витікає.
Але це все ще краще, ніж зупинись він на мить...
Хоч і є душі моїй про що сожаліть...
Однак, краще жити, ніж часи свої зупинити!
І ви живіть! Я за Вас порадію і Ви порадійте за мене!
Не здатися - це важке діло, тяжка є робота.
Порадійте ж за себе, що такі сильні, що Ви є, що Ви не зламались.
Нам самим теж час від часу треба турбота!
Як нема кому - треба самим про себе піклуватись!
09.05.2024
1
0
110
Клітка
Ти був моїм першим.
Першим кого я кохала.
Кому душу свою віддавала!
Жаль, що ти її не приймав...
Як з йо-йо зі мною ти грав...
А я тебе справді кохала!
Душу тобі свою віддавала!
Жаль, що ти її не приймав...
Тепер все навпаки!
Хтось кохає, а хтось від тебе дурного тікає...
Біжить-біжить ніяк не втече.
А так хотілось відчути себе вільною...
Й покластися на чуже,
вже зовсім інше плече...
А тебе з пам'яті стерти!
Й до нових берегів вперто гребти!
Чи вдасться колись вирватись з твої рук загребущих?
Покинути клітку, яка за стільки років
вже так полюбилась і встигла стати для мене домівкою?
Квітень 2024
2
0
112
Нарциси
До речі, нарцис - моя улюблена квітка,
бо нагадує тебе лебідку.
З вдячністю б пригнула до тебе у сітку
й дала б тобі у руки моцную плітку!
Бо твої питки дарують мені таку жадану улибку.
Нарциси - мої улюблені квітки...
Лечу на них як крилами спішить на пил бджілка.
Нарциси - мої улюблені квітки...
Спокушають красиві... а я й не особо противлюсь.
Як дурочка зелені якійсь широко-широко либлюсь!
27.03.2024
1
0
93
Душевна дура
Він бачив в ній тонку натуру.
Струнку, раниму, ніжну дуру.
Вона в той час слухала реп
й носила штані карго.
Нюхала мет й казала йому слово "зайка".
А що таїть її душа нікого не торкало...
Поки вона "ніжна натура",
а він для неї просто "зайка"...
12.03.2024
1
0
131
Твоя собака
Посадив мене на ціпок,
я твій вірний собака!
Чекаю найменшого прояву твоєї уваги!
І все ладна я бувала зробить,
аби твій взор на себе обратить.
Дам і не тільки я лапу,
аби хазяїна привернути увагу!
Собаки ніколи не придають,
але ж чого їх постійно хазяїни б'ють?
08.03.2024
2
0
100
Врятуй мене
Врятуй мене! Бо я втомилась! Вже не можу!
Не можу робити вигляд, що я всесильна і все можу.
Я ж теж людина, я жива,
а значить і зламатись можу...
Допоможи... бо чую, що не вивожу...
Чому всі думають, що я залізна?
Я не залізна! Я м'яке, тендітнеє дівчисько!
Я теж хочу на ручки й в обіймах чиїсь потонути!
І інколи малою дитиною для когось трошечки побути!
Я теж хочу мати можливість повередувати...
Й комусь довіритись й в чиїсь руки
керування при бажанні передати...
Спросити в когось допомоги
й не отримати відмови!
Відчути як це, коли хтось заради тебе
на все ладен і на все готовий!
06.05.2024
2
0
99
СИЛА
Господь не сліпий, він все баче.
Але всіх не спасти, це неможливо.
Господь дасть можливість, спастись же треба буде самим.
Тож чи вхватишся ти за цей шанс чи ні?
Поміркуй добре! Візьми та справді старанно подумай.
Від тебе залежить спастися чи занепасти.
Не надійся на когось, в тебе є ти!
Приходимо самі й мусимо самі ми йти...
Тож подумай добре від кого ти ждеш допомоги, якщо там з тобою не буде нікого?
Поміркуй на кого треба тобі надіятися, на кого-таки сподіватись?
Кого треба з колін підіймать і не дати ще раз спіткнутись та впасти?
Сила в тобі! Тож безглуздя нею взяти та не скористатись!
09.05.2024
1
0
95
