Ізидора Пономар
@iziponomar
"І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт."
Блог Всі
Про вірші
Різне
1
468
Різне
2
1
178
Вірші Всі
Маріонетка
Нарешті каченя стало лебідкою. Сльози гіркі покладемо в копілку стареньку ми. Кануть у літа спогади дневні. Де ти був майстром, а я в руках твоїх маріонеткою! Де ти вертів мною в різні сторони! Поки не з'явилася на вітрині лялька броска і нова... Й не залишив мене ти одну пилитись на поличці там, вдома... Й сам не пішов бавитися з раніше тобі не знайомою. Поки одну міняв ти на іншу, я все ще лишалась десь там, на старому покинутому горищі... Поки роки не пройшли й не зрозумів цінність старої ти іграшки. Ціна якої з кожним роком ставала все вище! На жаль, це усього лиш метафора... Й повернути старе ти не ладен. Бо іграшка цінна встала і з поспіхом кудись собі покрокувала! А тебе забавлятись на самоті з другими зостала... Бо на відміну від маріонеток душа в неї жива й смертна! Біль, той, що нанесли він був доволі-таки злободенним. Терпіти його втомився і мертвий б. Але ти не зрозумів жорстокості свої, прийшлося від тебе втекти тій! Що чекала на тебе у муках щоденних! Щоб самій в попіл не перетворитися й не залишитися спогадом незрозумілим, обривчастим, тленним. Що по вітру розвіявся б спузой й сліда після себе жодного не лишив... 29.05.2024
2
0
114
ПЕРЛИНА
Я бачила в тобі безкрайнєє море і тихії зорі. Однак, певно привиділось, певно здалось... В болоті побачила себе! Все пропало, перевелось... Й кров'ю моє дівочеє серце крихке ізвелось. Всі мрії насмарку, насмарку надії! Штормом і буревієм мене дурепу накрило! О тиші тепер тільки і мрію... Ось так буває, коли в камінці бачиш перлину! 13.05.2024
1
0
85
Абстрактність
А я виходить й не гівно! А щось й та в житті вмію... Руками своїми комусь я душу грію. Емоції якісь дарю... А я вважала, що я бездарністю помру! Й в історії свого сліда не лишу... А то виходить нищі не полишать! Питаються на свою сторону перетягнуть. В пучину страждань мене втягнуть. Але в них нічо не вийде! Бо я по життю свому терпіла! Ніколи не зломаюсь, хіба що тіки надломаюсь, але потім і я зберусь! Нікому я в житті не покорюсь... То все секунди слабкість. А я зберусь до купи й покажу вам ще свою масштабність! А поки! Піду рулить життя тяжку абстрактність! На все свій час. І зараз не час здаватись! 17.03.2024
3
0
103