Candide

Aëden

Monde si sombre si affligeant Désespoir continu , il ne lui reste plus de temps Mais toi... tu es arrivé tel un soleil resplendissant Tel un espoir , la paix lui garantissant Son monde avide , ou l'amour est inexistant À été illuminé par ta présence, l'envirant Tellement belle , tes lèvres voluptueuses, ta douce voix en velours...tes yeux reflétant la beauté de l'océan Tu était son doux péché, si doux si sucré...pourtant si ensorcelant et si diabolisant Tes yeux l'envoutent et elle se laisse emporter, ensembles vous vous laissez aller À un amour candide Un amour sans fin sordide Ta présence à rempli ce vide Sans toi sa vie était morbide Tellement belle...oh candide... Sait tu comment tu l'a fait se sentir ? Avec toi elle continue à rire Tu lui enlève l'envie de mourir Mais maintenant, te laissera elle partir ? Alors elle prit ta main , croyant pouvoir voler Pouvoir sourire , ne jamais faillir... Elle est tombée , ses ailes sont cramé Pourquoi disait tu ne jamais t'en aller , alors que tu l'à abandonné ? Oh Candide... Elle s'est écrasé, ne s'est jamais relevé Tu était sa force ,son monde ,son tout... Ton doux sourire ...tu était son bijoux Tu la fait sourire comme tu la fait souffrir Oh Candide... Si belle ...tu l'émerveille Oh Candide... Si cruelle tu l'ensorcelle Tu était son dernier espoir... Au final tu lui as laissé une fin sordide C'est tout ce que rapporte un amour candide.

2021-01-03 15:59:10

6

19

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (19)

lys

Je relis, et wow. Je suis encore retournée c'est dingue. C'est magnifique. C'est à cause de l'annonce que tu avais posté sur Wattpad ? 🥺❤️

Відповісти

2021-01-09 06:59:15

1

Aëden

@lys aw merci beaucoup c'est trop gentil ❤ Et non c'est pas vraiment pour cette annonce, mais c'est rien c'est une histoire qui date

Відповісти

2021-01-09 09:39:56

1

lys

@Aëden D'accord... ❤️🥺

Відповісти

2021-01-09 10:10:06

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1541

12

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

87

4

8676