Jalousie

Aëden

Haine , je la déteste comme je l'aime Malsaine, sens tu ma détresse et ma peine ? Aide moi à me relever , je crains ne plus pouvoir voler Par toi je veux être aimé Pourtant je me sens oublié Je la vois passer Celle qui t'a accaparé Celle qui t'a envoûté Alors quand je la vois passer J'ai envie de la tuer C'est un sentiment écoeurant S'en est aberrant Je me dégoûte Mon coeur jamais je n'écoute Je suis jaloux Ma vision du monde est floue Jaloux de votre relation Je ne connais même pas mes sentiments Ils disent m'adorer Mais pas comme ce que je l'aurais aimé Je ne veux que toi Mais tu ne veux pas de moi Quand est-ce que tu le remarquera ? Alors oui je vais mal Je souffre et je me sens sale Sale d'éprouver celà De n'entendre que ta voix Alors s'il te plaît laisse moi Je suis déjà en émoi Ma jalousie accroît Je suis seulement un monstre cupide Avec des pensés stupides Dans mon monde avide Laisse moi une fin sordide Et au fond...Je ne te veux pas toi Mais les relations que tu as La seule que j'aimais ainsi Et bien maintenant elle est partie Je suis désolé d'être celui qui a admit Avoir succombé à la jalousie.

2021-01-17 21:08:48

5

0

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1539

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11167