Dernière mort

Aëden

Tellement épuisant, si méprisant Ce n'est plus amusant , ne trouvez vous pas celà alarmant ? Il s'efforce de vivre positivement, pour ne pas avoir face à votre jugement Si fragile , vous le trouvez gracile Aidez le à survivre , son idée va s'aboutir Ce n'est qu'un pauvre enfant...pourtant la mort est son amant Il n'a plus de sentiment, s'en est aberrant Ce qu'il aimerait n'est que partir Ne jamais revenir, ne plus avoir à souffrir Partir sans attaches , sans dernier hommage . Monstres ,vous l'avez laissé mourir Vous n'êtes que des êtres indignes Vous ne méritez pas de vivre Vous n'avez pas hésité à sourire pendant que lui était au bord du suicide Maintenant qu'il n'est plus là, votre vie redeviendra terne Et Le plus dramatique ... Est qu'ils l'ignorent encore.

2020-12-30 14:53:08

4

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Butterfly

je-... ❤

Відповісти

2020-12-30 15:51:58

1

Aëden

@Butterfly merci XD ❤

Відповісти

2020-12-30 15:53:59

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12534

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4859