Покои
И снова тот тяжёлый день, В душе великою дырою, Ломает все преграды те, Которые я сам построил. И через слезы, через кровь, Через открытые мазоли Я собираю по частям Мои великие покои, В которых свет, свет ярких дней, В глазах луч солнца отразится. И искры тысячи огней, Душе моей дадут разлиться. Надежды зов, О Боже, свет: Не соблюдал твои устои. Руками сбив покои те, Которые я сам построил.
2022-01-24 17:05:59
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5324
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2762