Вмій

Вмій триматися, навіть коли немає сил, Це важче, ніж зможеш собі уявити. Тільки відвернись, і вже немає крил, Чи в дитинстві міг таке "щастя" збагнути? Спокійною посмішкою закриєш рота безтактному, Щоб більше не ліз куди його зовсім не просять. Віддаєш перевагу мовчанню, Це краще ніж якщо твоє серце розтовпчать. Коли гіркі сльози поллються знов, Досить себе жаліти. Немає умов де ти не здатний вижити. "Я гідний кращого" - до себе промов, взяв себе в руки і пішов!

2023-02-05 13:07:22

14

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

"Поэтическая эльфийка" - WtS

@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) Дякую, сонечко, за відгук! Для мене це важливо🍵✨

Відповісти

2023-02-05 15:25:51

1

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

@"Поэтическая эльфийка" - WtS а для мене твоя творчість важлива ,тому що вона відображує тебе 🥺🧡

Відповісти

2023-02-05 15:27:24

1

"Поэтическая эльфийка" - WtS

@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) 👀🤗хочу ще твої вірші зайти сьогодні почитати

Відповісти

2023-02-05 15:38:21

1

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

15068

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12176