про тебе згадають
кепрісія
ти залишишся моїми словами, бо поки я ще жива й при розумі (чи хоча б кривлю рота у пеклі, називаючи тугу свободою) я пам’ятатиму барвистою мапою плутанину твоїх чистих доріжок - від мого серця лежать океанами через рот відлітають у вирій твої мрії про безтрепетну старість, та місця твоїх мізерних слабкостей: де ти вперше пила й палила та втішала мою закошмареність, захід сонця з затонованих вікон дім з поміткою «для побачення» найтрагічнішим за вічність літом за кавою й математикою, за прощаннями й обіцянками (як, наприклад, приходити вчасно - невже ти завжди здавалася першою та без болю приймала поразку?), де я казала тобі: «не тримайся за мою волю кому-небудь належати», будь ласка, не залишайся одним з моїх недолугих сюжетів, не малюй більше знаків питання на своїй барвистій мапі, (не люби мене більше кохати), але розказуй, де й коли будеш сяяти. бо поки я ще буду живою (а мені залишається мало), ти залишишся теплим словом. не бійся жити, про тебе згадають.
2023-03-17 14:08:21
3
0
Інші вірші поета
воля власних вітрил сни про кротів вологий короб з вишневого льоду остання матір
Інші поети
TVOY 50/50
@fidelium_semper
Lg Ibarra
@TheLanguishedGal
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4874
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2393