про тебе згадають
ти залишишся моїми словами,
бо поки я ще жива й при розумі
(чи хоча б кривлю рота у пеклі,
називаючи тугу свободою)
я пам’ятатиму барвистою мапою
плутанину твоїх чистих доріжок -
від мого серця лежать океанами
через рот відлітають у вирій
твої мрії про безтрепетну старість,
та місця твоїх мізерних слабкостей:
де ти вперше пила й палила
та втішала мою закошмареність,
захід сонця з затонованих вікон
дім з поміткою «для побачення»
найтрагічнішим за вічність літом
за кавою й математикою,
за прощаннями й обіцянками
(як, наприклад, приходити вчасно -
невже ти завжди здавалася першою
та без болю приймала поразку?),
де я казала тобі: «не тримайся
за мою волю кому-небудь належати»,
будь ласка, не залишайся
одним з моїх недолугих сюжетів,
не малюй більше знаків питання
на своїй барвистій мапі,
(не люби мене більше кохати),
але розказуй, де й коли будеш сяяти.
бо
поки я ще буду живою
(а мені залишається мало),
ти залишишся теплим словом.
не бійся жити,
про тебе згадають.
2023-03-17 14:08:21
3
0