собача вірність
кепрісія
вірний собака із ніжною шкірою та рушниця з пустим магазином: не існує коханок покірніших за дівчат, що зображують сильних. і не цілуються так жодні губи, як вуста, що вже вивчили голод, і хто збирав себе довше докупи, виглядає найкраще оголеним. як хризантемова цнота секретів та схолоджений жар революцій: тут не знайти красивіших поетів за скалічених та безпритульних. бо догорає так пострілом серпень, як безгрішно кохає дитина: той, хто мріє палити фортеці — той першим падає на коліна. не змальовують кращих портретів, ніж з очей, що клює безнадія, і хто найдужче цілує штиблети, поховав найвеличніші мрії. розкине руки їм тверде розп’яття, пригорне всі печалі, як матір, і так, як я, тонкошкіре прокляття, ніхто не зможе тебе покохати.
2023-10-22 08:49:14
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Невимовно красиво
Відповісти
2023-10-22 17:21:33
1
кепрісія
@Н Ф щиро дякую! ❤️
Відповісти
2023-10-22 17:48:08
1
Інші вірші поета
висотки-трамваї-печалі про тебе згадають остання матір сни про кротів
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2339
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1420