Et tu dansais...
Et tu danses. Tu danses avec grâce et colère. Chaque pas, chaque mouvements, sont un prétexte pour exprimer ce que tu ne peux dire avec des mots. Tu ne sais pas parler, Tu ne sais pas aimer, Tu ne sais pas être heureux. Tout simplement parce qu'on ne te l'a jamais appris. Mais quand tu danses; Tu parles, Tu aimes, Tu es heureux. Quand tu danses, Tu vis. Je ne te demande pas de m'aimer en retour, De m'aimer autant que tu aime la danse et cette façon que tu as de t'exprimer. Parce que je te comprends. Mais je te demande juste d'accepter cet amour. D'accepter l'admiration, l'affection et tous ses sentiments que je ressens envers la personne que tu as été, que tu es, que tu vas devenir. Continu de danser, De vivre, Comme tu sais si bien le faire, Car je sais que c'est seulement de cette manière que tu arrives à être heureux. Et moi, j'arrive à être heureuse seulement quand toi tu l'es. Je m'excuse pour le mal que je t'ai fait, Mais je t'aime. Et ces choix qui t'ont tant éloignés de moi ont été fait seulement par amour. Et tu dansais... K.
2021-03-08 16:55:02
8
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
KAYSEE
Відповісти
2021-03-08 17:16:02
1
lys
C'est beau... 😥
Відповісти
2021-03-09 05:47:10
1
KAYSEE
@lys Merci beaucoup 💛💛✨
Відповісти
2021-03-09 06:12:54
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4333
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10919