Je t'aime
(18+)
Je t'aime. Je suis incapable de t'oublier parce que tu es là, à me regarder. Tu me fais vivre dans l'espoir. Tu fais ta vie sans moi mais tu reviens et tu en fais partie quand même. Tu me manques. C'est inévitable. Indéniable. Je le sais et ça me tue. J'ai l'impression que tu veux renouer avec moi. Que tu recommences à me regarder, et même des fois, à me parler. Subtilement, quand l'envie te prends de venir parler à mes proches. Tu en profites. Ça me bouffe. Ça me ronge de l'intérieur, me tue à petit feu. Parce que ouais je t'aime comme une folle et je suis incapable de t'oublier. Et pourtant je te déteste. Ce que tu me fais ressentir va au delà de l'amour. Et je te hais, pour la souffrance que j'ai vécu quand tu es partie. Je sais pas. Je sais plus. Je t'aime et putain je te hais. Je t'aime et même si tu m'as brisés je suis née pour ça. Mon cœur bat pour ton regard et ton sourire. Je t'aime. K.
2021-05-07 19:23:05
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
HIRONDELLE .
C'est... c'est... je sais pas. Cocodignou à raison, c'est vraiment Wow...
Відповісти
2021-05-08 11:59:48
1
KAYSEE
@HIRONDELLE . Olalala merci beaucoup, ça me touche beaucoup ton soutien face à mes écrits
Відповісти
2021-05-09 12:56:14
Подобається
KAYSEE
@lys Milles merci ✨
Відповісти
2021-05-09 12:56:23
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2738
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13254