Вірші
Додаток не дозволяє назву з трьох зірочок (((
Іноді
Час дивиться в серце
Іноді
Стоїш із Часом спиною до спини
Іноді
Пліч о пліч
Іноді
За спиною Часу
І думаєш: він
Захищає. Кого ж?
Кого в мені захищаєш, о Часе мій Всемогутній?
Хто потрібен тобі
У мені?
1
0
435
* * *
сніг на м'яких лапах
приходить, вітається не по-людськи
нечутно
та лагідно
падає, падає, падає
як величезний звір, торкається м'яким, ніжним носом долоні
дивіться в очі
він може повести тебе за собою.
хочеш?
1
0
441
немає назви.
Треба спати
Але тіло каже: гайда радіти світу
Мозок каже: нумо вигадувати
Серце ж каже: час смерті
Тримається на ножі
На самому вістрі
Чуєш? Вітер
Гойдне - і впаде
Тож тримаю
В одній долоні
Гостре лезо
У іншій - час
І говорю: ти ж вмерло,
Я пам'ятаю
Не промовляй
Бо стоїмо на краю
І хто перший падає - той й літає
Краще тримай
4
0
479
* * *
світло таке, наче не осінь
наче зима вже панує
наче грудень, а може, й січень
на площі чутно барабани
у хаті нікого
лиш кішка й коти, - й усі поховались
невиспана ніч хапає за скроні
я все ж іще слабий
але вже одужую
о, боже, я справді одужую
але ж, світе ясний, я не хотів нічого
нічого з того, що хочуть люди
лише трохи літер
лише дещицю уваги
мабуть, вона забагато
коштувала
здається, я розплатився
тепер треба одужати
виринути
і нічого не забути
о, господи, невже я живий
так, справді, живий
іще
.
27.10.2018
2
1
331
* * *
я базікатиму й жартуватиму до останньої миті
не замовкну аж до моменту, коли зроблю крок за край
це така дивна маска, цілком мила, хоч інколи й надто обтяжлива
я гратиму, доки буде світити свідомість
я не вийду на світло і до людей
тим, ким є
насправді
2
0
435
Додаток не визнаєєєєє назву з зірочок
Розчеплю пальці
Подивлюсь, що падає
Що там сиплеться,
З тієї руки
Й чи довго
Так цікаво дивитися
У спливаюче літо
У минаючу осінь
У зиму, що надходить
Але ж це не може бути назавжди
Я намагавсь тебе захистити
Я так хотів бути поруч
Не раз і не два
Дізнававсь, що неправий
Й ніяк не вгамуюся
О, як класно було б все вирішити
Одним рухом, одним ударом
Втім, здається, вже пізно
Але я все ще живий
1
0
480
* * *
сліди
так легко лишати
втома
так класно заходить
лишаєшся
наче в долонях у світа
заколисаний
наче ніколи
не буде вже більше нічого
закриваєш
очі
стихаєш
зникаєш
кажеш:
мене не існує
мене не існує - і це так тепло
і посміхаєшся, згадуючі
сліди
вдалі й невдалі
помічені й сховані
що ведуть тисячами доріг
що з'єднують з світом
що розказують казки
що чекають
коли ти повернешся
незалежно від того,
чи є
ти
3
0
544
Додаток не погоджується з назвою із зірочок, ну ти диви
Отак з ночі й ломиться у вікно
Вітер південний
Лається
Навіть, здається, погрожує
Чи сказати йому, чого чекаю? Чи вийти
й прогнати? Бо ж
не хочу, щоб він те
побачив.
Хай залишиться ображений на мене
Хай почуває себе дурником
Хай навіть жадає зквитатися
Так веселіше
прикольніше
Так
Залишу йому дражнилку
Хай біситься
Так краще, ніж
3
0
620
* * *
Вітряними, прозоро-безкраїми сходами
сходить зима на землю
Осінь дивиться їй у вічі
Чекає
2
0
480
* * *
Світе
Світе ясний мій
Чи пам'ятаєш
Чи пам'ятаєш ти,
як співало воно - те, що жило у клітці з моїх ребер?
Тепер воно вільне
Як ти гадаєш?
Правда ж, воно вільне тепер?
Світе,
світе мій ясний, світе ясний мій - чи
пам'ятаєш ти ту музику? ми разом
ми ж разом створювали її
ти ж пам'ятаєш?
Світе,
світе мій
Хай будуть твої дороги тим, що тобі потрібне.
Хай буде простір твій сповнений тим, чим ти живеш.
Хай світло й тепло будуть з тобою завжди,
будуть в тобі.
Хай,
світе мій
будуть ті, хто звучатиме для тебе
й у тобі. Хай
будуть тиша і грім, і все, що тобі потрібне.
І ті, кого тобі
кого так невимовно не вистачає тобі.
Хай вони будуть.
Все буде, світе мій. Все буде. Хіба ні? )
1
0
435
* * *
дякую, Всесвіте,
за твою здатність
дарувати дарунки
і помилки
За те, що пустив мене
і тримав двері
прочиненими
За світи і минуле, те, чого не було,
нездійсненне і здійснене.
За людей, за зірки,
за оте, що гуло
у небі, наче колискою
для прийдешніх світів і прийдешніх надій.
За можливість, і пам'ять, й задіяність
...споглядати ізздаля, без слів
вибух сил
лиш ковил
чую, як шепотить і сивіє
0
0
387
