أمنية رحيل .
أتيتِ كما آتى هو تماماً ،تخبريني برحيلكِ ؛ و أنتِ من كنت أُخبرها أن رحيل الجميع لا يهم طالما هي هنا, بعد أن أحتللتي كل جزءً في كياني, و أردعتيني عن الإنتحار بأمل أنكِ موجوده , و لن أحتاج لأحدهم, تأتي لتخبريني أنكِ ستبتعدين دون إرادتك ,و إن وجودكِ سيؤذيني! ذكرتيني بأول صديقاتي عندما تخلت عني أيضاً ! دون مبرر لذلك سوي أنها أتت لتخبرني أنها سترحل مثلك الآن! و لكنها كانت لا تعني لي بقدرك !, إذا إبتعدتي سأعود إلي نقطة الصفر, تلك البقعة السوداء التي أصبحت أخشاها !, و يمكن أن تحضري جنازتي قريباً! وقتها فقط ستعلمين أن الأذيه الوحيدة التي حدثت هي إبتعادكِ .. أمنية رحيلي؛ رؤيتك و الأرتماء في أحضانك لآخر مره . أُحبك ملاكي ... 6:45 p.m. Sat .. 8th September 2018 .
2018-10-18 07:22:41
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
saloo 15
حقا رائعة احببتها للغاية احسنتي جميلتي 💜👌
Відповісти
2018-10-21 06:52:43
1
Khokh..
@saloo 15 سعيده أنها أعجبتك 💙🌸
Відповісти
2018-10-23 01:13:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5844
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12683