Проходить три чи чотири дні після цієї бесіди, викликає мене директор і каже: “Ось тобі квиток і сьогодні ввечері ти їдеш додому”.

З якого переляку? То ж вона каже: «Мені таких тут не треба. Ти почала проти мене працювати, я тебе сюди запросила, а тепер забирай дитину і їдь додому. Вона мені дає машину, садить нас з тобою в ту автівку і відправляє на вокзал. Просто вигнали!

Перед виїздом, я зайшла в кімнату зпбрати свої речі, і звернулася до Олени: “Скажи мені, хоч хто ти, де тебе шукати”. А вона мені каже: “Прийде час, що ти мене шукатимеш. Ось тобі номер телефону. Я тобі не дзвонитиму, але як ти мені зателефонуєш, будь ласка”. Вона сказала, що знаходиться в товаристві якихось білих магів, що вона там керує і що вона усе знає. А чому вона мені про це сказала – бо я, з її слів, людина чиста, світла і безкорисна, і вона все це побачила і вирішила мені це сказати.

Я їду додому, їду додому з тобою, ще й ти кажеш “Чому ми їдемо, як так можна?”. Але я тобі не розповіла причин, що я тобі мала казати, що мене вигнали з роботи? А мене в и г н а л и. Просто вигнали: вручили білет і сказали їхати додому. До речі, дочку і чоловіка Лізи теж примусили залишити табір разом зі мною.

Приїжджаємо ми додому, а на вокзалі зустрічає нас Ліза, бо вона приїхала за своєю сім’єю, і я помітила, що вона роздратована, що я повернулася. Нічого мені не каже.

Тож я вдома. Дзвінок, беру слухавку, а там моя колега Ілона: “Ти що вдома?”. “Так” - відповідаю. “А де ти була?”. Кажу: “В Коктебелі”. “А ти тебе тут ошукалися, ніхто не знає, де ти є”. “Як це? – дивуюся я – а кого ти запитувала?”. “Лізу запитувала, де ти.”. “Та як це? Я ж разом з її дочкою та чоловіком була в Коктебелі”. “Як? – дивується Ліза – тут відкривається центр реабілітаційний, ми всі тебе шукаємо, потрібно документи підписувати, аби призначати директора терміново, тебе немає…”. А я запитую: “Якого директора?”. І вона каже: “Тебе призначають директором, тебе не можна було знайти. То ж іде мова про те, що зараз Лізу призначать директором, бо вона мені сказала, що вона говорила з тобою, і ти відмовилася, ти не хочеш.”. Я, обурено: “Як то так могло статися?!”.

Тож Ліза казала усім, що вона не має поняття, де я є, що вона мене шукала усюди, поговорила зі мною, що я відмовилася від посади, то ж вона запропонувала свою кандидатуру замість мене! Мене щось йокнуло…

Ілона сказала негайно приїхати до неї, то ж я вирушила. Приїжджаю я до Ілони і вона одразу ж зателефонувала в адміністрацію і повідомила, що я явилася і що я підтверджую, що я погоджуюся працювати директором. На що отримала відповідь, що раз так, то тоді буде конкурс, бо вже одна кандидатура є, а саме Ліза. Тобто вона вже подала документи на мою роботу.

- Боже, яка мерзенна в тебе подруга!

- Так, та я приїхала вчасно! Я не могла в то повірити, а Ілона запевнила мене піти на конкурс, бо я переможу, тому що Ліза в бізнесі працює, а не в освіті, на відміну від мене. Я працюю в освіті, це моє місце.