За кілька днів, ми знову йдемо з нею на ту пустельну набережну. Це якось співпало з моїм внутрішнім: я взагалі дуже люблю море, таку безодню, бо це для мене якась така стихія, і навіть не небо, а море.

Сидимо ми над тим морем і я ж думаю, що ж вона мені має сказати? А вона усе говорить про щось там, говорить… Я не пам’ятаю ці розмови. Вони такі, знаєш, ні про що, але цікаві, мені було з нею цікаво проводити час, і вона мені каже: “Я тобі хочу сказати, що не пройде і тижня, як ти звідсіля поїдеш: тебе звідсіля звільнять, але хочеш, я тобі розповім, що на тебе чекає?”.

Це мені дійсно здивувало: я ж приїхала сюди на роботу і нічого не мало статися, аби мене можна було отак звільнити і примусити поїхати!

А коли ми приїхали сюди, то моя подруга Ліза, чия дочка та чоловік також поїхали з нами на відпочинок, мені дала завдання, щоб я позманювала замовників для неї, де вона працювала у якійсь тур фірмі, аби нові замовники скористалися Лізіними путівками на наступний відпочинок. То ж, я своїм приятелькам це запропонувала: там багато було людей, я з ними потихеньку говорила, що ми пропонуємо це якісь гарні путівочки, куди можна їздити… Якась людина доклала директору, що це я тут таку діяльність проводжу.

Проходить ти дні… а, зачекай, тож Олена мені каже: “Хочеш, я тобі розповім, що на тебе чекає?”. Я, звичайно, зацікавилась. То ж вона продовжує: “Тебе підставила одна жінка. Ти її дуже добре знаєш. Вона тобі не подруга. Але вона з тобою товаришує. Та ви по життю розійдетесь. А розійдетесь ви дуже швидко” – мені так розказує, як ото, знаєш, як книжку дивиться. А я кажу: “Олено, та не може такого бути. Мене тут так довго чекали, я тут так добре працюю, ніхто мене звідсіля не звільнить”. “Це тобі так здається – відповідає Олена – тебе звідсіля просто виженуть. І ти повинна це знати. Та ти не переживай. Ти поїдеш звідси. Але на тебе вдома чекає нова робота. На цій роботі ти зустрінеш трьох чоловіків: двоє з них будуть твоїми заклятими ворогами, а один буде твоїм другом на все життя. І ти повинна знати, що тих, які стануть твоїми запеклими недругами, невдовзі не стане, вони з твого життя підуть, а один залишиться до кінці твого життя.”. “Що ж це за робота?” – запитую я. “Це буде справа твого життя, це справа, яку ти дуже любиш, яку ти хочеш. Але ти повинна бути дуже обережна, бо ці двоє чоловіків тобі скоять зло. Ти повинна бути дуже обережна”. Все, більше нічого не сказала.