- То ж я готуюся і їду на конкурс. Приїжджаю до адміністрації і кого я зустрічаю? Микиту. А Микиту у цей час призначили керівником директора, на посаду, на котру я претендую. То я дивуюся: “О, Микито, а Ви що тут робите?”. Каже “А я тут керівник, я на Вас чекаю. Мені повідомили, що Ви відмовилися і в нас є нова кандидатура. Сьогодні на 10-ту годину призначено конкурс, тому вас буде двоє, готуйтеся до конкурсу.”. “Добре” – відповідаю я. А звідки я знаю Микиту? Він у одній із шкіл працював заступником директора, а я на той час працювала в управлінні інспектором, то ж я інспектувала цю школу і я його дуже добре знала.
Десята година. Початок конкурсу. Я сиджу одна.
Десята п’ятнадцять. Я сиджу одна.
Десята тридцять… Я думаю, мабуть, уже питання вирішили, якщо мене ніхто не кличе. За кілька хвилин мене кличуть. Я заходжу, мені говорять: “Ми Вас вітаємо, ось Вам наказ: Ваша конкурентка не явилася.”
- Злякалася, мабуть.
- Злякалася. Я беру цей наказ, і мене везуть показувати Центр, яким потрібно керувати, в цей самий день.