- То ж я собі працювала у галузі освіти, мала дуже гарну справу, займалася колективом, займалася дітьми, ночей не досипала (по 3-4 години спала, а то з цими дітьми возилася), з колективом возилася… Дуже багато зробила дуже цікавого, вся Україна їздила до мене вчитися. Книжки писала, статті писала, конференції проводила, в тому числі і міжнародні… Справа пішла. Але разом з тим ішло і будівництвою: воно, чомусь, н е п р и п и н я л о с я. Вже, начебто і час було б закінчитися, а то треба зробити там ремонт, а то там полетіла якась труба, а там каналізацію заїло, а там ще щось там не так... І ці будівельники від мене так і не йшли. Вони постійно щось робили.

Потім Микита уклав з ними угоду (а справа в тому, що Микита сам нічого не укладав, укладала все я, підписувала все я, печатки ставила я, тому я дуже добре знаю ціну підпису і печатки), а Микита лише давав розпорядження, як мій керівник, про те, що я мушу робити. Більш нічого. Його підпису і печаті н і д е, царство йому небесне, не стоїть.

То ж він уклав з ними угоду про те, що вони беруть на обслуговування Центр, і усі господарські справи, які потрібно робити, на кшталт будівельних, ремонтних та подібну господарську підтримку, буде виконувати ця компанія. Микита так вирішив, бюджет на цю галузь постійно виділяв, я підписувала документи, і так воно далі йшло. А йшло воно як? Йшло воно дуже просто, і тут уже слова Олени почали справджуватися по повній. Тоді, коли вона мені говорила, що все буде нормально якщо я буду о б е р е ж н а. А я цю обережність, цю пильність втратила. Я взагалі не була обережна. Я просто бачила, що все нормально, що Микита – дуже чемна і чесна людина, він сам із дитячого будинку, він мені багато чого розповідав про себе такого особистого, називав мене сестрою, він мені казав, що він мій брат. Я дуже багато йому допомогала в житті… А коли це все накладається, ніколи не можна повірити, що людина.. хоча в це й можна повірити, бо в мене вже була одна «сестра» перед цим, яка говорила, що приїхала до міста і нікого в неї тут окрім мене немає і що я тут для неї найрідніша людина.

- Але вона тебе підставила. А, до речі, що з тою Лізою врешті відбулося далі?

- Так..