Але він схопив мене за руку розвернув до себе і...
- Дівчина !Ти моя дівчина !- він говорив доволі серйозно дивлячись мені в очі .
Ого. Метелики в животі .Прекрасне відчуття .
Я посміхнулась .І він притягнув до себе і знову поцілунок .
- Слухай , я вже маю йти в мене заняття ...
- З Дашою ?
Він посміхнувся .
- Я пішов .
- До зустрічі і дивись там не сильно  загравай з дівчатами- в слід сказала я .
- Домовились ,я трошки - жартуючи сказав він .
Я залишилась в бібліотеці але через пару хвилин забігла Мія .Я була в шоці. Мая спочатку хотіла вийти але емоційна хвиля накрила її раніше і та впала на коліна заплакавши .Я одразу підбігла до неї .
- Мая !Що сталось ?Мая ,чому ти  плачеш ?Мая ...- схвильована я замовкла коли дівчина підняла лице і я помітила слід від руки .
- Мая ...хто тебе вдарив ?
Заплакана дівчина тихо кріль сльози промовила .
- Це ...мій хлопець ...вже колишній ...
Я підняла Маю посадила її на стілець .
- Хто? Я його знаю? Ден ?
- Ні, він не мій хлопець , ти його не знаєш, він трохи старше за мене .
Я обійняла Маю .Через хвилину вона промовила .
- Тільки не кажи Аліку і особливо Дену - трошки заспокоївшись промовила Мая .
- Звичайно , я нічого не скажу .
Ми тихо сиділи і я думала чому не розповідати хлопцям .
- А чому ?
- Ну розумієш , вони не схвалювали моїх стосунків, я не розповідала їм про нього .Вони будуть сварити мене .
- Ти що , вони переживатимуть за тебе ви ж найкращі друзі .
- Ну розумієш ...З Деном ми не такі вже й друзі, ми почали сваримося іноді і з'явилися недорозуміння і ми почали віддалятися .
Я намагалася підтримати дівчину і заспокоїти, хоча мене саму все лякало, за ці дні я справді почала відчувати нашу дружбу і що я справді там де повинна бути .
Через пару хвилин двері бібліотеки відчинилися  .Мая заховалась за мною ,тому що то був Ден.
- Мая ?Ти чому ховаєшся ?Я не такий ж і страшний .Привіт ,Софі .
- Амм...Привіт .
- Ей ..тут щось не так .Чому ти хвилюєшся Софі ?
О ,ні я й забула по його силу .Невже він може все так відчувати .
- Мая..?- далі продовжив хлопець .
Але вона залишалася за мною .
Він підійшов і заставив мене відійти від Маї .
- Мая- шокований та схвильований Ден промовив - Це він так ?Ну все кажи хто він ,я його приб'ю !
- Ні !Ден !Я розійшлась з ним !
- Ти не розумієш ?Це серйозно !Як він може ...Я.... йому ....
Він був настільки схвильований що злість просто йшла .Але він не злився на Маю чи на мене за те що не розповіла ,а на себе що не зберіг Маю і на того хлопця .
Я лише спостерігала за ними.
- Мая ...
- Що ...
Він обійняв її .Її сльози намочили його футболку .
- Хто він ?
- Ден ,я не скажу ! - відходячи від нього сказала вона .
- Тоді я сам його знайду! - сказав він і вибіг з кімнати .
- Мая ....- протягнула я .
- Що ?!...- різко на нервах відповіла дівчина - Вибач...- опустивши погляд сказала вона.
- Нічого ...Хто він ?
- Вибач Сонь але це не твоє діло .
- Ну звичайно це завжди не моє діло - під ніс промовила я .
- Що ?Соф , розумієш ,ніхто не повинен знати ,і ніхто не знає ,і я надіюсь ніколи не дізнається .Це була помила .І я співчуваю про це .
Мія вийшла і залишилося лише неприємне відчуття .
Мія блукала по коридорах і тривожно думала про Дена .Вона збиралася піти на перший поверх але її хтось розвернув
- Амм...- дівчина зупинилась .