Перший курс
Спільна робота з...
Подарунок долі
Будні студентки
Лулу
Вечірка
Момент
Містер Мітчелл
Я не одна з твоїх дівчат!
Подарунок долі
Я сіла в машину і поїхала .Як добре, що батьки подарували її на вступ в універ .
Я їхала в інше місто близько 3 годин я була в дорозі і коли приїхала на місці мене дуже трясло , я дуже нервувалась я приїхала до слідчого в квартиру .
- Добрий день .- я думала це буде чоговік .
- Якщо його можна так назвати ...- тихо промовила я .
- Ой ,пробачайте .Проходьте Ізабель в кімнаті .Документи також .Ви ж принесли паспорт ,так ?
-Так .
Я пройшла в кімнату ,побачила Ізі, і це був єдиний промінь сонця за весь період. Ми підписали всі документи після того як я уважно їх прочитала.Я забрала Ізі ,і всі її речі, і ми поїхали в гуртожиток ,по дорозі я купила все необхідне для три  місячних дітей .
Ми приїхали в кімнату і я обережно поклала Ізі на ліжко .Вона так солодко спала. Моя улюблена двоюрідна сестра але тепер моя сім'я,офіційно сестра  на період поки батьки не приїдуть з США буде жити зі мною .І в цей момент я зрозуміла як добре, що ми вибрали Віп гурток ,типу міні квартирки ,як в серіалах .Я довго спостерігала за Ізабель і з кожною секундою заспокоювалася .
На наступний ранок ,це були вихідні ,я мала місію , найти няню Ізі поки я буду на парах.
Весь день я шукала кандидатуру і під вечір знайшла .
В двері постукали, я відчинила двері .О ні ,мені ще тебе не вистачало .
-Що ти хотів ?
-І тобі привіт .Містер Сміт сказав передати тобі інформацію про конкурс .
-Нуу...
- Знаєш ти зовсім не вмієш зустрічати гостів .Ще й кричиш і вбігаєш в мене зі всієї сили -він повернув голову на бік і продовжив зі хитрою усмішкою - тобі прийдеться заслужити інформацію .
- Що?!Ден , в мене і без тебе клопоти великі.
-Хто може бути важніший за мене ?- жартома сказа він .
-Кажи !
-Ні !Які клопоти ?
З кімнати почувся дитячий плач .
О,ні .
-Ось ці -опустивши погляд я пішла в кімнату .А він за мною.
-Ого.На молоду мамочку ти не дуже схожа .І в минулий раз цього чуда не було - посміхаючись сказав він - Та ,ось чому ти тоді на мене накривала і плакала .Це зв'язано з нею ?
-Ах..На тебе я кричала ,тому що ти це ти .-йдучи на кухню сказала я.Він пішов за мною.
А Ізі ще плакала .
- Ти ж знаєш що вона ще плаче ?!
-Вона хоче їсти .
-Агг...-він обернувся і пішов в кімнату -Їй треба відчувати любов ,що вона комусь важлива .
Що?З яких пір він розуміється в дітях ?
Ізі перестала плакати .
Я зайшла в кімнату ,а він тримав її на руках. Це виглядало так мило .
-Ось, тримай .
Він передав її мені .І вона почала посміхатися . Дитяча посмішка це таке неймовірне видовище.
Я подивилась на Ізі і сказала - Тепер вона точно хоче їсти .
Я встала щоб піти на кухню по її їжу .
- Давай я потримаю.
Це так дивно бачити його таким .Я передала її йому .І пішла на кухню ,а за мить повернулася і дала малій бутилочку .
Він посміхнувся .Коли я поклала Ізі  , я сказала .
- Що за інформація ?
- Ну я ж сказав що тобі потрібно її заробити .
- Ден !
А я тільки подумала що він нормальний .
- Що ти вже хочеш ?
- Я тобі її передам ,якщо ти підеш на вечірку в п'ятницю .
- Що ?Я ж була вже там ,мені вистачило !
- Ні, ти не веселилась .Ну давай що тобі коштує повеселитися ?
- Ахххггг...Добре .Давай ,інфу .
Він відкрив рюкзак і дав мені папку .
- Ого .Да тут сторінок ,як ...навіть незнаю де !Блін ...
- Ну все , я зробив свою місію можу йти - встаючи з дивана на йому ми весь цей час сиділи сказав він .
Двері закрились ,а я затонула в папірцях .
© Кіра Девіч ,
книга «Моя історія з університету».
Будні студентки
Коментарі