Перший курс
Спільна робота з...
Подарунок долі
Будні студентки
Лулу
Вечірка
Момент
Містер Мітчелл
Я не одна з твоїх дівчат!
Спільна робота з...
На наступний ранок Мія прокинулась в моїй кімнаті .
- Ай...Що вчора було ?Кейт ?
- Мія !Я на тебе образилась ,чому постійно веселишся ти ,а я ні ?
- Я не винна що ти не веселишся .
- Так?Мія якби я "веселилась" як ти то ти б опинилася в ліжці якогось хлопця .
- Ну...- вона задумалась і посміхнулась .
-Мія !
- Ну вибач ,мир ?
-Ах..Мир .
Ми зібрались і вийшли на пари .
- То що було ?
- Менше пити потрібно ,Мія .І будеш знати .
- Ти бука !
- Згідний .Просто комусь треба більше пити .- ми з Мією повернулись але по голосу ми знали що це сказав Ден.
- Так !Бачиш ,Ден мене підтримує .
- Ах...- я закотила очі і пішла сама в кабінет .
Пізніше до мене прийшла радісна Мія .Вона завжди така коли поспілкується з Деном .
Пара йшла довго і нарешті йшли кінцеві хвилини і вчитель вирішив   що ми повинні зробити проект на тему "Історія 19 століття на території різних країн "
І навіщо нам історія на курсі перекладачів англійської та французької мов?
- Так ,і тепер ,я вас розділю на пари
Лізі і Алекс , Джейт і Кеміран , Ден і Кейт ,Мія і Ліам ....
Що ?Тобто ?Блін ....Тільки не це .
- І запам'ятайте ця оцінка дуже вплилає  на  загальну.
Після пар до мене підійшов Ден .
- Ну що ,коли плануємо робити ?
- Ще цілий місяць .
- Ого ,як не професіональної Міс Браун.
-Ааа...- і знову я закочую очі - добре сьогодні в 16 :00 ,116 кімната ,Ок ?- лише б він відстав .
- Окей - посмішка ,спина ...
І він справді прийшов .
- Привіт .
- Які ідеї ?
- А де ,привіт ? - гравши образу сказав він .
- То тобі на актора треба було йти ,а не на перекладача - саркастично сказала я .
- Дякую - ах...якщо він думає що своє посмішкою розтопить мене то дуже помиляється .
Через пів години ми нарешті зійшлися в думці робити історію Франції .
- Я підготую ноут ,а ти найди хоча інфу про початок віку діячів якихось, щи щось типу того.
-Окей -він сів за телефон і через ще 30 хвилин він щось знайшов .А я закачала програму для докладу .
- Що там ?
- Ну...- він почав розповідати про діячів і я вирішила його зупинити .
- Добре -добре ,але тепер потрібно їх якось з'єднати до купи .
Через годину початок був покладений.
-Хах ..А як й не думав що ти  можеш нормально спілкуватись.
-Ей ...Візьму це за комплемент -сказала я .
Зателефонував телефон .І встала і підняла трубку .
-Так ?Ам...-і моя посмішка пройшла -Що ?Тобто ?Як ?-я вийшла за двері помітивши здивований погляд Дена .-Мама ,і що буде тепер з нею ?.....Так .Добре .Я поїду і заберу .-зі слізьми на очах сказала я .
Я війшла в кімнату .
-Щось сталось ?Чому ти плачеш ?
-Слухай , ми не друзі ,я навіть тебе не знаю ,я хочу побути одна !- грубо сказала я і вигнала Дена .
Лягла на ліжко і почала плакати і плакала мабуть до самої ночі ,в цей період заходила Мія але я її не впустила .І від нестачі сил не помітила як заснула .
На наступний ранок в мене була лише перша пара ,а потім я повинна була забрати ...
Я зібралась , намагалася зафарбувати мішки під очима від вчорашнього але не дуже добре вийшло .
Я пришла на пару сіла ,а Мія образившись на мене не сіла біля мене але мені було не до цього я просиділа на парі і неслася пулею з угіверу .І не помітила як врізалась в когось .Я відійшла .
О ,ні ,чому це постійно ,він ?
- Спочатку кричиш ,а потім врізаєшся ?
- Слухай ,мені не до цього я спішу .
Сказала я побігла далі .
Все що я помітила, його здивований погляд .


© Кіра Девіч ,
книга «Моя історія з університету».
Подарунок долі
Коментарі