Перший курс
Спільна робота з...
Подарунок долі
Будні студентки
Лулу
Вечірка
Момент
Містер Мітчелл
Я не одна з твоїх дівчат!
Я не одна з твоїх дівчат!
Я не знала що робити але знала що біля нього завжди крутились дівчата і для нього те що відбувалось вчора можливо нічого не означало. І тому , я вирішила його уникати .Завтра ,і в наступний ранок, і ще раз ,і ще раз .Так пройшов тиждень .Я була в думках але уникала його. Хоча дуже сильно цього не хотіла.
- Слухай. Що сталось? Чому ти уникаєш мене ? - схопивши мене за руку щоб розвернути і притиснувши  до стінки в пустому коридорі сказав Ден.
Я мовчу. Я незнаю що сказати. Я дивлюсь ніби скрізь нього .
- Кейт ! - він бажає відповіді і здається він злиться.
- Що ?! - це було голосно, добре що в коредорі нікого немає .
- Нарешті ! Невже вона вміє розмовляти ?!
- Дуже смішно ! - саркастично сказала я .
- Кейт ! Якого ти мене ігноруєш ?!
- Яка різниця ?! - я заплуталась , я не знаю що для нього означав той момент .
- Якщо я запитую ,це означає що є різниця !
Я закотила очі. Перевела погляд в бік .Потім зносу на нього. Хах .Ну давай пограємо .
- Слухай , я не з тих дівчат, що пищять з радістю коли ти подивишся в їх бік ,а потім плачуть коли ти їх кидаєш !
- Я й не казав що ти така ! І я не такий, ти ж знаєш  !
- Да ти що ?!
- Кейт ,ти ...!
- Що ?
Хах ,з боку це мабуть виглядає як суперечка парочки .
- Ти..Агг...Я нічого такого не робив !А якщо ти із-за поцілунка .То просто забудь .
Я так і знала ,"просто забудь" .
Я замовчала дивилась в бік і була настільки одночасно роздратована і трохи шокована від його відповіді .
- Так і знала - тихо під ніс сказала я .Надіюсь він цього не почув .
Але по його на його лиці з'явилося запитання .
- Так і знала - тихо під ніс сказала я .Надіюсь він цього не почув .
Але по його на його лиці з'явилося запитання .
- Що ? - спокійно запитав він .
- Блін ...- тихо промовила я .
- Кейт...- м'яко промовив він .
- Кейт...Я не це мав на увазі. Просто я думав що ти уникаєш мене із-за поцілунку .Я не вважав його чимось не серйозним  ...
- Кейт...
Я дивилась в підлогу .Мовчала .
Він підтягнув мене до себе за талію , із-за цього я підняла погляд .
- Чому ти мене уникаєш ?
- Я заплуталась - тихо відповіла я .
- Ти будеш моєю дівчиною?
- Що?
- Ти будеш моєю дівчиною - вже не запитуючи сказав він але чекав відповіді .
- Так - посміхачись сказала я .
Він поцілував мене. Після цього він сказав .
- І тільки спробуй мене ще раз уникати - жартуючи сказав він.
- Спробую - посміхачись сказала я.
- Ах ти ...
Ми засміялись .
Наступний ранок .СМС.
Бука :
" Сьогодні чекаю в мене в дома "
Я :
" Це побачення ,чи просто проект ?"
Бука :
" Хах .Проект "
Я :
" Ну все ,я зрозуміла , я тобі потрібна лише для особистої вигоди ) "
Бука :
" Ну звичайно ) "
Я :
" Тоді я не приїду !"
Бука :
" Ну , Кейт ,я пожартував приїжджай "
Я :
" Ти забув що сьогодні вихідні .І моя няня не працює"
Бука :
" Ні , це ти забула, що в мене в дома теж є няня "
Я :
" Амм...Вибач ,але своїй няні я більше можу довіритися "
Бука :
" Ти просто ревнуєш "
Я:
"Що? Ні, навіть не надійся "
- Кому ти пишеш ? - заходячи в мою кімнату запитала Мія .
- Амм..Нікому - відкладаючи в бік телефон сказала я .Вона не знає про мої стосунки з Деном .Ми вирішили нікому не розповідати .
- Слухай я вирішила діяти .
- Що ? - не розуміючи про що вона , запитала я .
- Я зізнаюсь йому в своїх почуттях!
© Кіра Девіч ,
книга «Моя історія з університету».
Коментарі