Книга, повість, поема...
Ти моя недописана книга,
Що баластом лежить на душі,
Що в повітряну буряну днину
Розлітається тисячами листків.
Ти моя незавершена повість,
Напевно, з трагічним кінцем,
Яка топить мене, наче повінь,
У спекотний, посушливий день.
Ти чіясь розпочата поема –
Окрилена, юна, до болю жива.
Розумію, що ми обоє нічеми,
Але картаюсь я досі одна.
2018-04-12 19:35:29
13
0