Книга, повість, поема...
Ти моя недописана книга, Що баластом лежить на душі, Що в повітряну буряну днину Розлітається тисячами листків. Ти моя незавершена повість, Напевно, з трагічним кінцем, Яка топить мене, наче повінь, У спекотний, посушливий день. Ти чіясь розпочата поема – Окрилена, юна, до болю жива. Розумію, що ми обоє нічеми, Але картаюсь я досі одна.
2018-04-12 19:35:29
13
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13277
Присвячую
Присвячую тобі вірші українською, Бо не знаю, якою мовою висловлювати свої почуття. Хоча, для тебе, мабуть, краще російською, Але я вірю: зрозумієш і так. Бо коли ми зустрінемось, важливим буде лиш погляд: Серце не потребуватиме слів, Йому буде байдуже звідки ми родом, Навіть, якщо з ворожих країн.
73
4
4762