Книга, повість, поема...
Ти моя недописана книга, Що баластом лежить на душі, Що в повітряну буряну днину Розлітається тисячами листків. Ти моя незавершена повість, Напевно, з трагічним кінцем, Яка топить мене, наче повінь, У спекотний, посушливий день. Ти чіясь розпочата поема – Окрилена, юна, до болю жива. Розумію, що ми обоє нічеми, Але картаюсь я досі одна.
2018-04-12 19:35:29
14
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1804
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12272