Тримай
K L I F S
Тримай мене, будь ласка, Бо я полечу, Туди, де цвіте казка, І звідки немає шляху; Не відпусти мою руку, Зіжми до останнього пальці, Я не багато у тебе прошý – Не дозволь мені опинитись у казці. Я ж стану, я стану совою, Жахом, примарою нічною, Під полум'ям місяця крила свої спопелю, Шмигну я додолу і... більш не взлечу. Ти спатимеш нічку, а я – вічність. Укрию тебе гарячим попелом крил, І понесусь у даль під поклик вітрил.
2018-04-14 15:54:09
13
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Химера Зеленоока
Справді проникливий вірш. Один нюанс : *злечу
Відповісти
2018-04-14 15:56:41
Подобається
K L I F S
@Химера Зеленоока дякую, а слово так теж може вживатися, тим паче, що це художній стиль )
Відповісти
2018-04-14 16:02:05
1
Химера Зеленоока
@ K L I F S Не можу сперечатися з творцем)
Відповісти
2018-04-14 16:02:34
1
Інші вірші поета
C&N S End. Нехай замовкне вся у світі пресса
Інші поети
Ната
@MataMark
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13480
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5925