Ода ночі
По небу розпустили тисячі перлин,
І срібними нитями землю оповили,
У Вас живе натхення й думок лавин,
Ви щастя для світу усього явили.
О, Ноче, давно душа моя закохана у Вас,
Ви, неначе божество, спустилися на землю,
І полонили Його величність час,
Утворивши невідану химеру темну.
Ви тонким мереживом п'яните усіх,
Вам чхати на релігії, частини світу й раси,
Повелителько душі, хочеш - бери на сміх,
Але, ніж ти немає кращої окраси.
Ноче, багряне коло має на горизонт зійти,
Та в моєму серці гарячими зірками печеш лиш ти.
2018-01-24 15:15:03
12
0