Отрута

K L I F S

Припини. Ти постійно жалиш мене Отрутою на кінчику язика, Перетворюєш світ на безіменний І топиш його в океані без дна. Припини. Знову словами наповнюєш розум, І ними ж вбиваєш свідомість, А я всього лиш люблю твою прозу, Люблю в ній свою невагомість. Тому. Досить дусити повітря в кімнаті, Я і так задихнусь в самоті; Відкрий усе всередині нáвстіж, І не забудь відімкнути замок від душі.

2018-05-03 20:04:12

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

K L I F S

@Marina Parthenovith спасибі тобі 🌸

Відповісти

2018-05-03 20:08:34

Мальва Польова

Просто вау🤗💞

Відповісти

2018-05-03 20:28:27

K L I F S

@Мальва Польова 🌼😘

Відповісти

2018-05-03 20:29:04

Інші вірші поета

розділені.самі. #13 Я Книга, повість, поема...

Інші поети

Jobele Dumanag

@word_craftsman

Orchid 99

@Orchid99

Aki Gray

@sarcasm

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5712

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12508