Тішся
K L I F S
Ти маєш право кричати? Тішся, допоки ще можеш, Бо бідний з нас кожен, Хто говорити не годен. Вони не здатні вдати, Що можуть за себе стояти, Бояться розкрити уста, Ніби голосу давно в них нема. Таке вже було: Який біль би їх не розтинав, Та про це ніхто не знав. Не чули ми ні плачу, ані сліз, Аж поки не сказали нам з-за гір. Ти можеш свою думку виражати? Тішся, бо потім будеш казати Та все на світі проклинати, Каратись, битись і вбиватись. Нічого вдіяти не зможеш, Бо ти і я - ми ж люди Божі.
2018-03-11 21:22:28
12
0
Інші вірші поета
К р о к Книга, повість, поема... Мамі Нехай замовкне вся у світі пресса
Інші поети
Vasyl Stewart
@vasylstewart
Ай
@bisovadivchina
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4708
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12211