Тішся
Ти маєш право кричати? Тішся, допоки ще можеш, Бо бідний з нас кожен, Хто говорити не годен. Вони не здатні вдати, Що можуть за себе стояти, Бояться розкрити уста, Ніби голосу давно в них нема. Таке вже було: Який біль би їх не розтинав, Та про це ніхто не знав. Не чули ми ні плачу, ані сліз, Аж поки не сказали нам з-за гір. Ти можеш свою думку виражати? Тішся, бо потім будеш казати Та все на світі проклинати, Каратись, битись і вбиватись. Нічого вдіяти не зможеш, Бо ти і я - ми ж люди Божі.
2018-03-11 21:22:28
12
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3899
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4612