Тішся
Ти маєш право кричати? Тішся, допоки ще можеш, Бо бідний з нас кожен, Хто говорити не годен. Вони не здатні вдати, Що можуть за себе стояти, Бояться розкрити уста, Ніби голосу давно в них нема. Таке вже було: Який біль би їх не розтинав, Та про це ніхто не знав. Не чули ми ні плачу, ані сліз, Аж поки не сказали нам з-за гір. Ти можеш свою думку виражати? Тішся, бо потім будеш казати Та все на світі проклинати, Каратись, битись і вбиватись. Нічого вдіяти не зможеш, Бо ти і я - ми ж люди Божі.
2018-03-11 21:22:28
12
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2643
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4694