Твоя маленька
(18+)
Уяви, як твоя кохана кличе тебе у ліжко, а далі починай читати. Вірш написано від третьої особи Вимкнувши світло та знявши весь одяг, Ви ляжете тихо на її ліжку Обіймеш її, пригорнеш та не кліпнеш, Як вона вхопиться руками й ногами. Хотів її грубо всю ніч і до ранку, А вона мов дитина не дасть відпочинку Вона хоче ніжності, куні і траху, А у тебе від цього мозок вже кисне "Ні, це не туди, це не так, будь ніжніше. Зараз будь грубшим, давай, ти ж мужик Я хочу на ручки Давай мені в ротик" Твій мозок тепер остаточно завис Вона мов маленьке дівчисько, Що хоче бісити усіх і усім Ти знаєш, кохає і ти її сильно. Але кохання варте цього?! Ось, ти уяви: Приходиш з роботи, і прибрано в хаті Зготовано їсти, а на порозі... Вона лиш твоя, твоя ніжна, маленька Та, що хоче ніжно і грубо водночас Ти хочеш піти, вона бісить, ти вищий Вже майже зібрав свої речі з кімнат, Вона знову плаче, вона тебе кличе Куди ж ти без неї тепер?! Хіба в Ад
2020-12-31 00:08:20
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4501
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1514