якби ж можна...
якби ж можна було витягувати чужий біль,
я забрала б його з її серця, нехай, моє страждає,
нехай, хоч розірветься на артеріоли і міоцити,
нехай, пульс підніметься, кров стукатиме...
стукатиме печеною у вухах дві доби.
не менше.
просто обнявши тебе через простір,
подумки витягнути жорна чорні
роздрібними шматками
і благати, благати перед богами
не посилати жахіття снами.
без блювати серед сірої тіні,
яка хоче змолоти тебе постійно,
так і тягне до тебе сірі засушені віти.
вона ж потворна в душі.
вона тебе хоче зломити.
ти — сильна, це безперечно!
надто добра і світла для цього світу,
а той бруд так і хапається люто.
ти сяєш яскраво,
для темряви так не доречно.
закрийся. я тебе прошу і благаю!
ти мила. занадто вразлива. занадто добра.
що буде в невизначеності я не знаю...
знаю, що лиш люблю
і збережу.
і якщо потрібно... бронежилетом стану.
p.s. присвячено моїй маленький пташці з сильним волею, моїй Р.Ч.
2021-01-11 13:40:36
11
2