бездарність
(потік з потоками міцно сплівся сплетінням)
позаздри мені, то неабияке вміння.
дійти до вершини — моє особисте свавілля.
гордиш мною? хіба це не є божевілля?
я тебе не просила — тепер пожинаю безсилля.
забуваєш про мене?
внутрішнє над собою насилля...
безліч разів пориватись кричати бездарно,
що я тебе ненавиджу і все марно?..
а марити знаєш не припинила і все у сні,
який забере ніч, на ранок сковзне тінню
і скільки її не клич, не зви — не озветься.
тобі добре, досита зараз п'ється?
дощ лягає металевим прозорим лезом.
укотре дивуюсь, що чує мої думки з пекла.
це неабиякий кінець із драми п'єси,
це моє життя до тебе, що ж welcome!
припрошую сильно, якщо зможеш подужати
дивитись в очі і далі мене паплюжити...
2021-05-15 18:31:39
4
0