бездарність

Меліса

(потік з потоками міцно сплівся сплетінням) позаздри мені, то неабияке вміння. дійти до вершини — моє особисте свавілля. гордиш мною? хіба це не є божевілля? я тебе не просила — тепер пожинаю безсилля. забуваєш про мене? внутрішнє над собою насилля... безліч разів пориватись кричати бездарно, що я тебе ненавиджу і все марно?.. а марити знаєш не припинила і все у сні, який забере ніч, на ранок сковзне тінню і скільки її не клич, не зви — не озветься. тобі добре, досита зараз п'ється? дощ лягає металевим прозорим лезом. укотре дивуюсь, що чує мої думки з пекла. це неабиякий кінець із драми п'єси, це моє життя до тебе, що ж welcome! припрошую сильно, якщо зможеш подужати дивитись в очі і далі мене паплюжити...

2021-05-15 18:31:39

Інші вірші поета

коли самостійні епітафія хто ми?

Інші поети

Princess Girl

@Princess_life

Анастасія Супрун

@Anastasiia_Suprun

Jasmin Robledo

@jasmerrrn

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16558

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13124