бездарність

Меліса

(потік з потоками міцно сплівся сплетінням) позаздри мені, то неабияке вміння. дійти до вершини — моє особисте свавілля. гордиш мною? хіба це не є божевілля? я тебе не просила — тепер пожинаю безсилля. забуваєш про мене? внутрішнє над собою насилля... безліч разів пориватись кричати бездарно, що я тебе ненавиджу і все марно?.. а марити знаєш не припинила і все у сні, який забере ніч, на ранок сковзне тінню і скільки її не клич, не зви — не озветься. тобі добре, досита зараз п'ється? дощ лягає металевим прозорим лезом. укотре дивуюсь, що чує мої думки з пекла. це неабиякий кінець із драми п'єси, це моє життя до тебе, що ж welcome! припрошую сильно, якщо зможеш подужати дивитись в очі і далі мене паплюжити...

2021-05-15 18:31:39

Інші вірші поета

вигнані душі общая тайна якби ж можна... копія

Інші поети

Eman Adel

@HeyThereEmmie

Татті Сей

@Tatty_Say

رِينبـــو

@RawanEltheni

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

4392

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13102