Selfish Universe

Kora Rex

You can hide anything: Close your eyes Instead of facing fear But the Moon with a 1000 faces Will not disappear My memories turn into Their little curse I'm here just to remember That we live in... Selfish Universe! What? Whatever! Curse! Did you forget How I have followed you to Earth? Did you forget About your Selfish Universe? I am zero in the coordinate system I am changing my level Through the sands of time, Through the barely visible Layers I'm drifting My memories turn into Their little curse I'm here just to remember That we live in… Selfish Universe! What? Whatever! Curse! Did you forget How I have followed you to Earth? Did you forget About your Selfish Universe? Spread the tentacles! Spread the tentacles! In science we do not trust! Spread the tentacles! Spread the tentacles! Invaders from the stars! I'm falling down the web Through the portal To the Solar neighbourhood And I'm going to teleport All my dimensions My memories turn into Their little curse I'm here just to remember That we live in… Selfish Universe! What? Whatever! Curse! Did you forget How I have followed you to Earth? Did you forget About your Selfish Universe? In science we don't trust There is no chance to stop the stars There is no chance to avoid The overwhelming light YOU are the Portal! I am the Starfish in your hands! Too monsterous! Too gross! Let's travel back in Time! Time! Time! Time! Spin your little Little Little Little Earth Let's go back home! And break your watch! My little Selfish Universe...

2018-10-19 01:46:17

Інші вірші поета

Nothing I Can Tell... Radioactive Slave Seaweed

Інші поети

Taeter Pompi

@TaeterSmile

Ann Hensel

@d0ntvv0rry

Літературна Фортеця

@LiteraryFortress

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1608

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

2642