Selfish Universe

Kora Rex

You can hide anything: Close your eyes Instead of facing fear But the Moon with a 1000 faces Will not disappear My memories turn into Their little curse I'm here just to remember That we live in... Selfish Universe! What? Whatever! Curse! Did you forget How I have followed you to Earth? Did you forget About your Selfish Universe? I am zero in the coordinate system I am changing my level Through the sands of time, Through the barely visible Layers I'm drifting My memories turn into Their little curse I'm here just to remember That we live in… Selfish Universe! What? Whatever! Curse! Did you forget How I have followed you to Earth? Did you forget About your Selfish Universe? Spread the tentacles! Spread the tentacles! In science we do not trust! Spread the tentacles! Spread the tentacles! Invaders from the stars! I'm falling down the web Through the portal To the Solar neighbourhood And I'm going to teleport All my dimensions My memories turn into Their little curse I'm here just to remember That we live in… Selfish Universe! What? Whatever! Curse! Did you forget How I have followed you to Earth? Did you forget About your Selfish Universe? In science we don't trust There is no chance to stop the stars There is no chance to avoid The overwhelming light YOU are the Portal! I am the Starfish in your hands! Too monsterous! Too gross! Let's travel back in Time! Time! Time! Time! Spin your little Little Little Little Earth Let's go back home! And break your watch! My little Selfish Universe...

2018-10-19 01:46:17

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12651

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

61

4

9391