Воїн

Korisluv

Цей щирий воїн, йшов та йшов, В зеленому костюмі, Він поцілував ручки-донечки манюні, Вона заплакала від його вимов. Всі чекали, стримано й нестомно, А його все не було, Він йшов, та падав, Не один раз піднімавсь. Його дух не зломний, він кричав. Його серце розірвало. Це - була граната, яка впала, А він повз, без ніг і рук. А маленька донечка вищить, Не стримана її любов.

05.09.2018

Інші вірші поета

Грайлива-Соня

Інші поети

Rodrigo Crespo

@rodrigo_crespo

Тимка

@pro_risovanie_s_timkoy

Baekhyun

@yoona_Novels

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2590

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11353