Україні
Христина Вітрицька
(18+)
Спасибі тобі, Україно за гомін твоїх лісів. Вони мені дають сили вийти із берегів. Спасибі, козача мати за тишу твоїх степів. Вона мені дала голос, що долина із вершин. Храни своїх воїнів, мамо. Не шкодують за тебе життів. Як повсякчас прекрасна, так завжди омита слізьми. Зрошена горем дівочим і криками матерів. Танцюй, моя сестро мила, кружляй серед вражих мечів. Скорити тебе несила. Заберем тебе в сучих синів. Веселись, безтурботна дитино, усмішкою їх жени. Я спокій твій берегтиму допоки віднайду сил. До 30 річниці Дня Незалежності
2021-08-25 05:01:41
3
0
Інші вірші поета
Серпневій вишні Домашнім катам Беркутів політ Не тікатиму
Інші поети
Bint __Abdoolrahman
@bint_abdoolrahman
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4833
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11978