Вірші
Покинутим сенсеям
просто знай: я тебе пам'ятаю.
тихий шурхіт зелених очей
у собі, як дитя, сповиваю.
ти не плачеш посеред ночей.
не зриваєш ти чистий свій голос
в гонитві за безглуздям тупим.
ти крокуєш на клич Невідомого.
він гука тебе, Птах-невидим.
серед тисячі денних потягів
обирає мандрівку нічним.
в перехрестях буденних протягів
він чека тебе, Птах-невидим.
через кам'яні тротуари
крізь бездушність людей і стін
він співа тобі свої арії
вірний учень Птах-невидим.
хоч наставника й вірного учня
розділяють сотні доріг,
Птах все мчить до тебе безгучно
стерегти спокою поріг.
24.08
3
0
222
Від імені частого пульсу
запах сіна, ключі птахів
що все частіше снують в різні сторони.
чути вітру свист із дахів
і в серцях наших мікрошторми.
не чекайте від нас перемін,
що дадуть хоч краплю серйозності.
серед бурі народжені -
не сповільняться наші лопасті.
не згорить той останній атом
у моторах палаючих душ.
не замкнете ні в які грати
кольорової крові пульс.
наш шалений стукіт сердець
ще не раз сонні голови потривожить
всі печаті словом «митець»
перекреслить. а далі - хто знає, може
це у моду колись ввійде
і себе хоч трохи почує кожен.
і шалений стукіт сердець
усю сірість і правила переможе.
21.08.2021
2
0
309
Домашнім катам
Побий мене до пів смерті,
а потім скажи «з любові».
Я мовчки усе те стреплю
ти знову кинеш додолу.
Літатиму між кутами,
здригатимусь у сльозах.
Вкотре розідрані рани,
дикий тваринний жах.
Я буду чекати ранку,
коли ти мене доб'єш.
Недарма ж ми давали клятву
«і в радості, і в біді».
Ми любимо тебе, тату,
покровитель наших життів.
Ти породив, то й зламати
радість дитинства днів.
Скляними очима можеш
ненависть до світу вселить.
Твоя родина - ніхто ми.
Побиті німі раби.
Ми дякуєм тобі, тату,
що повна у нас сім'я.
То й що, що себе у склянці
ти топиш, разом і нас?
2
0
286
Беркутів політ
Паперова душа
горить і згора кожен вечір.
Синє серце пала,
я падаю на твої плечі.
Звісно, ти не давав
обіцянок мене тримати.
Дивно: я серед скель
давно не боюсь зірватись.
Упаду безкрилою,
із дна виринаю беркутом.
Заклювати б милого,
та хіба ж я носитель смерті?
Залишайся грифом,
покидай край холодних каменів.
Не боюсь провалити
не потрібні нікому екзамени.
Запакую квіти,
відправлю тобі їх поштою.
Ти їх знов поріжеш,
це буде не більш ніж поштовхом.
Беркут буде летіти,
палаючи у вогні.
Не в тобі,
а в різновиді
своїх паперових крил.
24.08
4
0
223
Вроджений
Він - вроджений мисливець.
Не треба ніякі стріли,
аби його здобич піймати -
вертляві й прудкі рими.
Він - вроджений дослідник,
має нуль мікроскопів.
Щастя - свого піддослідного -
бачить звичайним оком.
Він народивсь актором,
котрого не впустять в театри.
Ролі гра перехожих
і полює в антрактах.
Він - вроджений музикант,
що не освоїв гітари.
Кожну струну порвав,
спустошив глядацькі зали.
Він - вроджений митець,
що любить писать портрети.
Та пензель його - мрець,
блука в галерейних нетрях.
Він народивсь танцюристом,
не скінчив балетної школи.
Чарує дзеркала хистом,
а окрім них - нікого.
Він народивсь з очима,
що можуть слати прокльони.
Цей дар йому не потрібен,
все в світі по колу ходить.
Він народився птахом
із кришталем замість крил.
Пора кришталь розбивати,
літає легше папір.
4
0
266
Королю
Мій синьобородий королю
я буду тебе любити
так сильно, як ти мою вроду
оберігаєш від світу.
Я буду тобі співати
крізь прозору решітку
і сліпо вбачати в гратах
дивно сплетені квіти.
Заходь, рідний мисливець,
ось тобі весь мій ліс.
Він тебе берегтиме,
хай навіть і сам згорить.
Ось тобі мої землі,
скатувати можеш князів.
Свободи їм не повернуть
твої на віки з весни.
Ось тобі мої гори
ну ж бо, їх підірви.
Нафтою закрий море,
скелі в попіл зітри.
Ось тобі кожен острів.
В глибинах його - скарби,
продам їх тобі за безцінь.
Нікчемо-король, прокиньсь!
Вертайся до свинопасів,
ти лишився ні з чим.
Еверест неможливо вкрасти,
пора тобі геть іти.
5
0
245
Монолог шукача Белли
Відвези мене до Канади
у будинок з зеленим дахом.
Випиймо запашної кави
помилуймось місцевим птахом.
Відвези мене до лісів тих,
де перевертнів чути подих
і їх клич, а по інший бік -
бліднолиці, що мруть без крові.
Покажи мені їхній мир -
у собі його буду нести
і купи кольорових чорнил.
На папері буду цвісти.
4
0
223
Не тікатиму
Здрастуй, мій друг наївний.
Ти гадаєш, що вихід - втеча.
Ти дурний, а значить - безвинний,
як безвинна уся малеча.
У мені боротьби голос
промовля до всіх втеч презирство.
Відкриваючи навстіж сховок
подарую його альпіністам.
Сховок той серед Гімалай
чи лежить, а чи висить - не знаю.
Може, птах він - тоді злітай,
проведе до земного раю.
4
0
238
Вовчий балет
Я поринаю у сон
знову
аби вести за собою
сплячих.
Ти у видіннях блукаєш
по колу
все від вовків тікаєш
одначе...
Зграї давно тебе
не шукають
Місяць наслав на них
чари.
Зграї балет життя
вивчають
балет, що лікує болючі
рани.
2
0
216
Україні
Спасибі тобі, Україно
за гомін твоїх лісів.
Вони мені дають сили
вийти із берегів.
Спасибі, козача мати
за тишу твоїх степів.
Вона мені дала голос,
що долина із вершин.
Храни своїх воїнів, мамо.
Не шкодують за тебе життів.
Як повсякчас прекрасна,
так завжди омита слізьми.
Зрошена горем дівочим
і криками матерів.
Танцюй, моя сестро мила,
кружляй серед вражих мечів.
Скорити тебе несила.
Заберем тебе в сучих синів.
Веселись, безтурботна дитино,
усмішкою їх жени.
Я спокій твій берегтиму
допоки віднайду сил.
До 30 річниці
Дня Незалежності
3
0
214
Серпневій вишні
Все простіше, ніж ти думаєш:
більш тілесно і менш повітряно.
Пальці тонуть в обіймах сутінок,
ти гориш нескінченним світлом.
Ти колишешся від утоми,
як останнє листя на вишні.
Іще мить - і летиш додолу,
в кольори вже мертвого листя.
Недарма його хрускіт схожий
на пісні нічного багаття.
Феніксам листяним допоможем
увесь бруд цих земель.
4
0
188
