Беркутів політ

Христина Вітрицька

Паперова душа горить і згора кожен вечір. Синє серце пала, я падаю на твої плечі. Звісно, ти не давав обіцянок мене тримати. Дивно: я серед скель давно не боюсь зірватись. Упаду безкрилою, із дна виринаю беркутом. Заклювати б милого, та хіба ж я носитель смерті? Залишайся грифом, покидай край холодних каменів. Не боюсь провалити не потрібні нікому екзамени. Запакую квіти, відправлю тобі їх поштою. Ти їх знов поріжеш, це буде не більш ніж поштовхом. Беркут буде летіти, палаючи у вогні. Не в тобі, а в різновиді своїх паперових крил. 24.08

2021-08-27 17:02:39

Інші вірші поета

Монолог шукача Белли Україні Вроджений Не тікатиму

Інші поети

Аня

@Ann_000

Anshu Pal

@_Anshu_

Margarita20

@Margarita20

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1714

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

1541