Беркутів політ

Христина Вітрицька

Паперова душа горить і згора кожен вечір. Синє серце пала, я падаю на твої плечі. Звісно, ти не давав обіцянок мене тримати. Дивно: я серед скель давно не боюсь зірватись. Упаду безкрилою, із дна виринаю беркутом. Заклювати б милого, та хіба ж я носитель смерті? Залишайся грифом, покидай край холодних каменів. Не боюсь провалити не потрібні нікому екзамени. Запакую квіти, відправлю тобі їх поштою. Ти їх знов поріжеш, це буде не більш ніж поштовхом. Беркут буде летіти, палаючи у вогні. Не в тобі, а в різновиді своїх паперових крил. 24.08

27.08.2021

Інші вірші поета

Королю Покинутим сенсеям Вовчий балет Домашнім катам

Інші поети

Yunus Arpacı

@yunusarpc

Tigerclawandtigertail

@tigerclawandtigertail

Anna Tea

@readbook

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5535

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1164