Домашнім катам
Побий мене до пів смерті,
а потім скажи «з любові».
Я мовчки усе те стреплю
ти знову кинеш додолу.
Літатиму між кутами,
здригатимусь у сльозах.
Вкотре розідрані рани,
дикий тваринний жах.
Я буду чекати ранку,
коли ти мене доб'єш.
Недарма ж ми давали клятву
«і в радості, і в біді».
Ми любимо тебе, тату,
покровитель наших життів.
Ти породив, то й зламати
радість дитинства днів.
Скляними очима можеш
ненависть до світу вселить.
Твоя родина - ніхто ми.
Побиті німі раби.
Ми дякуєм тобі, тату,
що повна у нас сім'я.
То й що, що себе у склянці
ти топиш, разом і нас?
2021-08-27 17:27:49
2
0