Coeur ensablé
Kotodama
Le cœur danse Une valse Endiablée Avec le monstre tapi en lui Il est fait de sable Il s'effrite avec le temps Et devient désert Désert de l'enfer Le sable de la vie s'y glisse Pour tenter de le sauver Mais désert de l'enfer A déjà sombré dans les gouffres Les gouffres de la mort L'accueillent les bras ouverts Lui parlent d'une voix Aussi douce que du miel Le caressent avec chaleur Pour l'endormir, Comme Morphée le ferait La fatigue se fait sentir Plus rien ne retient le désert Il s'endort, apaisé Sans savoir que le monstre se trouvant au-dessus de lui Il jubile, un sourire carnassier sur Ses lèvres rouge sang Il a une fois de plus Atteint son objectif. -Coeur Texte écrit fin janvier, début février 2022 je crois (je n'ai plus pu le poster du coup 🤣)
2022-09-29 06:48:59
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Kotodama
@Perdix merci beaucoup :)
Відповісти
2022-09-29 09:23:39
Подобається
KAYSEE
Le rythme du texte le rend encore plus beau et poétique, j'adore
Відповісти
2022-09-29 10:50:50
1
Kotodama
@KAYSEE merciii 🤍
Відповісти
2022-09-29 11:15:37
1
Інші вірші поета
Métamorphose cristalline Le temps fuit R comme rejet Une étoile est née
Інші поети
Luu Herrera
@luuherrera77
Raven_Hair
@Raven_Hair
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1731
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4617