Колись ти зрозумієш...
Потухли зорі.
Місяць та сонце не світить.
Світло ледь-ледь
Пробиває туман.
Іде людина.
Погляд у землю.
Вона відчула- що таке обман.
Забрали щастя,
Забрали радість,
Забрали іскру з її душі.
Забрали все,
Лишились образи
Та темні плями
В минулому житті.
"Ну як так можна!?"
Крик з-за хмари.
"Навіщо крадете цінне моє!?
Візьміть всі гроші,
Золото, срібло,
Та не забирайте щастя моє"
"Лишіть свободу й чисту думку,
І душу світлу, що без плям.
Навіщо, чуєте, навіщо,
Рубаєте моє життя!"
Та з темряви, з за хмар, з туманів
Не доносилось нічорта.
Лиш сміх єхидний,
У якому лукавість,
злоба й чорнота.
Забрали все, що було цінним.
Пропала усмішка з лиця.
А все тому, що у людини
Забрали цінне- почуття.
Обманом жити...?
Ні! Не можна...
Не треба...
Нащо?
Навпаки.
Потрібно серцем полюбити,
Хто заслуговує на це.
27.11.2018
10
0