Колись ти зрозумієш...
Tolik Kuzmyshyn
Потухли зорі. Місяць та сонце не світить. Світло ледь-ледь Пробиває туман. Іде людина. Погляд у землю. Вона відчула- що таке обман. Забрали щастя, Забрали радість, Забрали іскру з її душі. Забрали все, Лишились образи Та темні плями В минулому житті. "Ну як так можна!?" Крик з-за хмари. "Навіщо крадете цінне моє!? Візьміть всі гроші, Золото, срібло, Та не забирайте щастя моє" "Лишіть свободу й чисту думку, І душу світлу, що без плям. Навіщо, чуєте, навіщо, Рубаєте моє життя!" Та з темряви, з за хмар, з туманів Не доносилось нічорта. Лиш сміх єхидний, У якому лукавість, злоба й чорнота. Забрали все, що було цінним. Пропала усмішка з лиця. А все тому, що у людини Забрали цінне- почуття. Обманом жити...? Ні! Не можна... Не треба... Нащо? Навпаки. Потрібно серцем полюбити, Хто заслуговує на це.
2018-11-27 08:32:27
10
0
Інші вірші поета
Пропасть Фарби Не сказочная сказка Хочу к тебе
Інші поети
Bint __Abdoolrahman
@bint_abdoolrahman
Angelie Bacalso
@Eliebelle_De_Villa
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1844
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9525