Дві сили

Катерина Коваленко

Дві сили я любила. Одна мене також. А друга - постраждала, Бо темна, а світла не взяла. Кажаном була темна сила. Літала та шукала щось. А я її колись зловила. Але сама зосталась ось. Про світлу я скажу. Про ту, яка кохала. Не досягла до неї я, і плачу. Все дивне, дивнеє майбутнє мені вона малювала. Не втерпіла вона. Знайшла чаклунку ближче. Та й най на них на двох вітрище, Коли ти вирішив із серця збиткуватись, І захотів зі мною знатись. Під три чорти котись. Не буде мрій, Не буде най нічого. Не буде мене й тебе, милого мого.

2021-10-19 11:25:12

3

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Катерина Коваленко

дякую, найкращі слова для поетеси-романістки в її День народження)

Відповісти

2021-10-19 15:34:50

Подобається

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

4218

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11983