Зимовий ранок
У холодну зимну пору, Як не сидиться удома Вийду я до свого двору Поки мати спить, бо втома. Стану я у змерзлу воду. Тоді рано-рано буде. Пригадається забуте. В лісі чути Ідуть сути Тьма їх, що й не оминути. Як їх стріну, Ту родину? Шати лебедині, І спокійні всередині. Яка ж я? Здається, схожа. Чудасія, та не Божа! "Пані! Пані!" - повідають! Ну, а самі наступають. Наповняє сила, чари,  Та не радують дари! Я вас прошу, люди добрі, порятуйте від мари!
11.05.2023
3
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1849
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1677