Зимовий ранок
У холодну зимну пору, Як не сидиться удома Вийду я до свого двору Поки мати спить, бо втома. Стану я у змерзлу воду. Тоді рано-рано буде. Пригадається забуте. В лісі чути Ідуть сути Тьма їх, що й не оминути. Як їх стріну, Ту родину? Шати лебедині, І спокійні всередині. Яка ж я? Здається, схожа. Чудасія, та не Божа! "Пані! Пані!" - повідають! Ну, а самі наступають. Наповняє сила, чари,  Та не радують дари! Я вас прошу, люди добрі, порятуйте від мари!
2023-05-11 15:49:35
3
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2426
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2788