Зимовий ранок
У холодну зимну пору, Як не сидиться удома Вийду я до свого двору Поки мати спить, бо втома. Стану я у змерзлу воду. Тоді рано-рано буде. Пригадається забуте. В лісі чути Ідуть сути Тьма їх, що й не оминути. Як їх стріну, Ту родину? Шати лебедині, І спокійні всередині. Яка ж я? Здається, схожа. Чудасія, та не Божа! "Пані! Пані!" - повідають! Ну, а самі наступають. Наповняє сила, чари,  Та не радують дари! Я вас прошу, люди добрі, порятуйте від мари!
2023-05-11 15:49:35
3
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3098
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1894