До городини
Катерина Коваленко
Городино, яскрава та пахуча, Тебе плекає сонячна рука палюча. Ти є дитя землі й людської праці. Тебе надбати, устаємо вранці. На городі росте лоза обплітаюча, На якій росте добрість блискуча. Посадовимо нові саджанці. Шану даємо кожній стеблинці!
2022-10-19 21:42:02
4
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Катерина Коваленко
@Cryda Cooper таке вже дали завдання в університеті) Дякую вам за теплі слова й чекайте вірш про мальви на маминому городі)
Відповісти
2022-10-20 15:05:03
1
Лео Лея
@Катерина Коваленко 😉💖
Відповісти
2022-10-20 16:12:29
Подобається
Cryda Cooper
@Катерина Коваленко з радістю буду чекати😊😊😊
Відповісти
2022-10-20 17:17:27
Подобається
Інші вірші поета
... ... На морі Від Б до О (2)
Інші поети
bas_mala
@bas_mala
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1509
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1835