Крижані дзеркала
Між строк, та строф,
Між компліментів,
Пестливих пустощів твоїх,
Я роздивлюся у моменті
Моря замерзлих старих криг.
Не те, щоб ти мені не любий,
Не те, що не до зору стать,
Не те, щоб я дивилась на фігури,
Але тобі вже дії так горять.
Хоча всередині, не в шлунку,
Ти не готовий до зорі
Твоїх старих-нових гатунків,
Що наліпив ти сам собі.
Твої всі пестощі - то пусток,
Десь вглибині твій океан
Кричить, волає, просить сльозно:
"Не починай по-нову сам".
Ти сам собі наробиш горя,
Ти сам собі не поводир,
Не бачиш далі свого носу,
Хоча у цьому не один.
Всі скрізь не більш, ніж компліменти,
Всі скрізь не більш, ніж скло,
А зазирнути трохи глибше,
Усюди є дзеркальне дно.
2022-11-07 19:33:45
14
3