Ми
Твої руки мене обіймають, Ми так трохи знайомі Та я вже без тями. Твої очі палають і тебе теж дуже тягне. Просто мовчи. Ці моменти безцінні. Може чари особливі вночі Або щось не так в моєму розумінні. Якщо візьмеш ти моє серце, То міцно тримай. Воно ще не мертве, Але як хрусталь. Такі незрозумілі думки, Такі вже дорослі,але як малі. Я с тобою мабуть залюбки, Та чи не сгоримо у цьому вогні. Я так не вірю в кохання, Та схоже воно віре в мене. Я обіцяла собі,що та сльоза впала остання, Та схоже що знову відчувати приємно. І нам приємно бути в тиші, В обіймах,поцілунках, Так просто бути наодинці, В своїх думках.
2023-06-07 07:20:07
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
FIDEL
Жаль ты мне не дала прочесть их раньше!Они прекрасны
Відповісти
2024-10-10 10:11:45
1
FIDEL
Как же невероятно больно!Терять человека которого любишь всем сердцем!Хоть я и знаю что чрезмерно виноват перед тобой!Прости меня за всё моя любимая кошечька. Твой Кот🐱
Відповісти
2024-10-10 10:29:18
Подобається
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2467
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2753