Ми

Olena Кim

Твої руки мене обіймають, Ми так трохи знайомі Та я вже без тями. Твої очі палають і тебе теж дуже тягне. Просто мовчи. Ці моменти безцінні. Може чари особливі вночі Або щось не так в моєму розумінні. Якщо візьмеш ти моє серце, То міцно тримай. Воно ще не мертве, Але як хрусталь. Такі незрозумілі думки, Такі вже дорослі,але як малі. Я с тобою мабуть залюбки, Та чи не сгоримо у цьому вогні. Я так не вірю в кохання, Та схоже воно віре в мене. Я обіцяла собі,що та сльоза впала остання, Та схоже що знову відчувати приємно. І нам приємно бути в тиші, В обіймах,поцілунках, Так просто бути наодинці, В своїх думках.

2023-06-07 07:20:07

1

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

FIDEL

Жаль ты мне не дала прочесть их раньше!Они прекрасны

Відповісти

2024-10-10 10:11:45

Подобається

FIDEL

Как же невероятно больно!Терять человека которого любишь всем сердцем!Хоть я и знаю что чрезмерно виноват перед тобой!Прости меня за всё моя любимая кошечька. Твой Кот🐱

Відповісти

2024-10-10 10:29:18

Подобається

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

3953

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1437